Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.
Показ дописів із міткою Матеріали ІІ краєзнавчої конференції "Історія мого навчального закладу". Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Матеріали ІІ краєзнавчої конференції "Історія мого навчального закладу". Показати всі дописи

пʼятниця, 29 серпня 2014 р.

Історія Маловисківського районного будинку дитячої та юнацької творчості



Нєдіна Світлана, Будулатій Владислав 
учні науково - дослідницького об"єднання
 "Історичне та географічне краєзнавство"


Історія Маловисківського будинку дитячої та юнацької творчості розпочалася у грудні 1953 року з відкриттям на базі восьмирічної школи №2 Будинку піонерів.
В січні 1954 року було відкрито гуртки: фотолюбителів, шаховий, керівник гуртка Сорока Василь Костянтинович; драматичний, танцювальний – керівник гуртка Кошова Марія Михайлівна; авіамодельний, пізніше гурток «Різьба по дереву» - керівник гуртка Кудря Іван Юхимович.
Про роботу Будинку піонерів у 1954 році ми дізнаємося з публікації у газеті «Червоний прапор» першого директора Чернія Валентина Андрійовича ( нині покійного) :
«….Весною нинішнього року в Малій Висці відкрито районний Будинок піонерів. Задовго до закінчення навчального року в школах ми зуміли організувати роботу десяти гуртків: драматичного, художнього читання, юних трактористів, авіамоделістів, фотолюбителів, фізкультурного та ін..

пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

Історія Смолінської ЗШ №2 ІІ-ІІІ ст.

Шумейко Оксана 
учениця Смолінської ЗШ №2 ІІ-ІІІст.


1908 – 1912 роки – період масового відкриття земських шкіл – початкових і двокласних у с.Березівці. Вже в 1914 році закінчилося будівництво школи, із якою відтепер буде тісно пов’язана історія села.
Із розповідей старожилів, які зібрала вчитель Ухань Лідія Василівна, школа будувалась із місцевого матеріалу. Пісок, глину брали неподалік від школи, де був пустир. Цеглу виробляли за особливим рецептом, а щоб вона була міцнішою, в розчин додавали білок яйця. На будівництво школи було залучено місцеве населення та фахівці.
Земська школа відкрила двері для всіх дітей села Березівка і навколишніх сіл. На жаль, хто був першим директором школи невідомо.
Під час окупації, яка тривала у селі 2 роки і 7 місяців, було паралізовано всі ланки господарства, в тому числі і освіту. Багато вчителів у шинелі солдата, йшло по важких дорогах війни, скільки не повернулось, а ті, що повернулись, знову ввійшли в школу і класи, дарували своїм вихованцям світло знань. Протягом 1941 – 44 років фашисти займали школу під стайню для коней. Щеміло серце педагогів, батьків, дітей. Але всі вірили в перемогу і вона прийшла в село в березні 1944 року. І хоч війна тривала, та навчальний 1944 – 45 рік почався. Шкільне приміщення було зруйноване, парти, столи спалені, тому навчання дітей проводилося у тимчасовому приміщені.

Розвиток освіти в селі Паліївка

Ставнійчук Катерина
учениця Паліївської ЗШ І-ІІІ ст.

У 1894 році в селі Паліївці була відкрита церковно-приходська школа, будівля якої розташовувалась на території сучасного парку. За переписом населення 1895 року всього в селі проживало 1153 особи. З них письменних: чоловіків – 20, жінок – 3. Мешканці села дуже турбувалися про те, щоб дати дітям освіту. Про це свідчить такий факт. 8 лютого 1913 року сільська сходка винесла рішення про необхідність побудувати в селі двокласну земську школу. Її було побудовано у 1927 році. Приміщення нової школи знаходилось поблизу церкви. Тепер тут навчалися учні старших класів, а молодші школярі навчалися у приміщенні старої церковно-приходської школи.
Першим директором нової школи був Тюпа Володимир Іванович. Також жителям села запам’ятався вчитель на прізвище Фіркало, який виділявся своєю жорстокістю.
У 1929 році була зруйнована церква, а міцне дерево, з якого була побудована церква, стало будівельним матеріалом для огорожі шкільного подвір’я.
У 1933 році директором школи став Пітецький Андрій Афанасійович. Він займав цю посаду до початку Великої Вітчизняної війни.
В роки окупації в приміщенні школи була пекарня, пізніше, коли фашисти зайняли село, із школи зробили стайню для німецьких рисаків.
Після війни першим директором був Пигида Іван Васильович, завпедом – Мацкул Валентина Семенівна. Вони очолили педагогічний колектив Паліївської семирічки, на долю якого саме і випали найтяжчі роки становлення освіти на селі у повоєнний час. Навчанням і вихованням учнів ( а серед них було багато переростків) займалися такі вчителі: Левіцька Л. Т. , Козіна К. І. , Скляренко О. С. , Путник Н. А. , Єпішко Л. А. , Єпішко Г. В.

четвер, 21 серпня 2014 р.

Історія освіти в с.Олександрівці

Федорова Аліна
учениця Олександрівської ЗШ І-ІІІ ст.

Історія села починається у ІІ пол. ХVІІІ ст. На жаль, точної дати засування села невідомо. Так, у книзі «Історія міст і сіл УРСР: Кіровоградська область» вказано, що село засновано у 50-х рр. ХVІІІ ст. Історія села мало досліджена, а тим паче історія освіти. Це вперше зроблено в даній роботі. Дослідження бере початок з  часу підготовки до відзначення 30-річчя сучасного приміщення  школи, яке вступило в експлуатацію 1 вересня 1978 року.
Першою школою в Олександрівці була церковно-приходська школа, яка існувала на поч. ХХ ст. Так відомо, що у 1905 р. у родині вчителя переховувався маловисківський революціонер Іван Школа. У цій церкві навчали дітей Закону Божому, церковному співу, церковно­слов'янському читанню, російської мови, арифметиці, чистописанню. Керував навчанням священик. У школі дітей було дуже мало, правила поведінки занадто суворі. З меблів були невеличкі столи та стільчики, дехто писав навколішки або сидячи на підлозі. В багатодітних сім’ях, де не було коштів, діти ходили до школи по черзі, в одному і тому ж кожусі чи валянках. Книжки носили в полотняних сумках власного пошиття, а в кишені обережно тримали чорнильницю.
Такі навчальні заклади проіснували до грудня 1917 року, поки Ухвалою Ради народних комісарів «Про передачу справи виховання і освіти з духовного відомства у ведення народного комісаріату по освіті» були ліквідовані. Але головна причина, що школа перестала існувати – це громадянська війна.
У 1922 р. у селі почала діяти нова школа, яка складалась з 2-х кімнат. Навчання проводили два учителі Мокріцький (на жаль, ім’я і по батькові невідомі) та Бранг Федосія Яківна. Вони викладали такі предмети: українську мову, математику, історію, читання і навіть фізику. У 20-х рр. існував і лікбез для старших людей, яких вчили читати і писати.

середа, 20 серпня 2014 р.

Історія Мануйлівського НВК


Чайковська Тетяна, Шевченко Лілія
учениці Мануйліського НВК

Мануйлівський навчально- виховний комплекс ”Загальноосвітня школа І – ІІІ ст. – дошкільний навчальний заклад ” сьогодні - заклад освіти , в якому навчаються діти сіл Мануйлівка, Лутківка, частини с. Паліївка та м. Мала Виска. Він є правонаступником кількох освітніх закладів, які в різні роки діяли на території Мануйлівської сільської ради. Досліджуючи минуле Мануйлівського НВК, неможливо обійти увагою історію Лутківської, Новокостянтинівської шкіл, які в ІІ половині 20 століття припинили існування, але залишили помітний слід в серцях сотень їх вихованців.
Перші достовірні відомості про початки шкільної освіти на території Мануйлівської сільської ради припадають на кінець 19 століття, хоча доступні документи не дають точної відповіді коли саме тут почали працювати сільські школи .
Систему шкільної освіти в другій половині 19 століття в нашому краї, як і в усій Російській імперії, складали заклади різного типу . Основи цієї системи заклала освітня реформа російського імператора Олександра ІІ , здійснена в 60- х роках. У липні 1864 р. згідно з «Положенням про початкові народні училища» запроваджувалася єдина система початкової освіти. Створювати початкові школи дозволялося державним і громадським установам, а також приватним особам. Керівництво і контроль за навчально-виховним процесом покладався на повітові та губернські шкільні ради, до яких входили представники влади, земств і духовенства. До обов'язкових предметів належали граматика, арифметика і Закон Божий. Перетворення у галузі середньої освіти визначалися статутом від 19 листопада 1864 р., згідно з яким в імперії створювалися класичні та реальні чоловічі й жіночі гімназії з платним навчанням. Випускники реальної гімназії могли вступати до вищих технічних навчальних закладів, класичної гімназії - до університетів. Проведена в цьому ж 1864 році земська реформа надала можливість новоутвореним органам місцевого самоврядування  будувати й утримувати земські школи. Територія імперії поділялася на освітні округи.
В нашій сільській місцевості набули поширення саме школи грамоти, які в Росії до 1917 були відомчими або приватними 1- і 2-річними школами початкового навчання. В 1891 вони були передані Синоду на правах церковно-приходських. Церковно – приходські школи були початковими школами при церковних приходах в Росії і перебували у віданні Синоду. Назва шкіл була закріплена в 1884 Правилами для церковно-приходських шкіл, а раніше вони називалися приходським училищами. Термін навчання складав 2 роки (у деяких 4 роки), а з початку 20 століття - 3 роки (у деяких 5 років). Після революційних подій 1917 р. були скасовані.

понеділок, 18 серпня 2014 р.

Історія Маловисківської ЗШ №3 І-ІІІ ст.



 Бакалінська Анна, Холодний Олександр
учні Маловисківської ЗШ №№ І-ІІІ ст.

У 1863 р. Мала Виска стає містечком. Але культура, освіта, медичне обслуговування були розвинені слабо. За переписом 1883 року з 3061 селянина лише 28 уміли читати і писати. Восени 1886 року в місті було відкрито першу початкову (церковно-приходську) школу, яка розміщувалася в будинку на нинішній вулиці Київській біля колишньої друкарні (тоді був будинок волосного управління). Як пише Г.М.Перебийніс у своїй книзі «Школа над Виссю»: «На церемонію відкриття першого в історії нашого міста навчального закладу зібралося сотні маловищан, в тому числі волосне начальство. Першими учнями стали 97 хлопчиків і 13 дівчаток».
У 1909 році відкрито було початкову земську школу. Тривалий час до Великої Вітчизняної війни і по війні тут була початкова школа №1, пізніше (70-80-ті рр.) розміщувався районний будинок піонерів, а нині будівлі не існує. З 1912 року починає працювати земська двокласна школа, у якій діти навчалися п’ять років. За радянської доби тут розміщувалася семирічна, пізніше-восьмирічна, школа №2 ім.І.Я.Франка. У 1980 році вона була приєднана до школи №3, а в приміщенні функціонував міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Сьогодні тут працює Маловисківська гімназія.
Отже, перед Жовтневою революцією в Малій Висці було три школи, які давали тільки початкову освіту і навчання в яких велося на російській мові. Але наявність шкіл не вирішувало проблем навчання дітей села.
Мабуть тому у серпні 1919 року в єлисаветградській газеті з’явилась замітка про бажання населення Малої Виски мати вище початкове училище. Справу з організації училища було доручено вчителям Мочульському Олексію Михайловичу та Лішиній Антоніні Михайлівні. Після клопіткої роботи училище було створене в приміщенні земської школи №2. Однак адміністрація цукрового заводу висловила бажання, щоб діти робітників і службовців відвідували паралельні класи на території цукрозаводу. Урочисте відкриття училища і паралельних класів у заводі відбулося 11 жовтня 1919 року. Цей день вважається днем народження Маловисківської школи №3.

субота, 28 червня 2014 р.

Історія Смолінської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..


Сурженко Маргарита, Єрко Олександр, Ломенко Владислава
учні 9-А класу
Єрко Катерина Олександрівна
науковий керівник, вчитель історії

Ти мене відкритими дверима
Запросила в храм добра і знань,
Сільська школа, лагідна і мила,
Моя радість і моя печаль.
Стала ти для мене, мов колиска,
Строга, чемна, радісна й шумна.
В тобі завжди дихає дитинство,
Кожен вчитель - син твій і дочка.
Внуки – учні, соняха зернятка
Прибіжать за парти в ранній час.
В твоїх вікнах зайчики-сніжинки
Ніжним світом знов зігріють нас.

Перегорнемо сторінки великої книги історії школи.
1914 рік.
Йшла перша світова війна. Розруха, холод, голод. Не зважаючи на це, в нашій місцевості в цей час будувалися земські школи в ряді сіл. В цей рік закінчилося будівництво Березівської школи.
Із розповідей старожилів, які зібрала Ухань Лідія Василівна - вчитель, школа будувалась із місцевого матеріалу. Пісок, глину брали неподалік від школи, де був пустир. Цеглу виробляли за особливим рецептом, а щоб вона була міцнішою, в розчин додавали білок яйця. На будівництво було залучено місцеве населення та фахівці.
Земська школа відкрила двері для всіх дітей села Березівка і навколишніх сіл.
На жаль, хто був першим директором школи невідомо.
Після перемоги Жовтневої революції школа стала радянською.
З кожним роком школа поповнювалась новими учнями, збільшувався і педагогічний колектив.

пʼятниця, 27 червня 2014 р.

Історія освіти с. Злинка


Разіна Юлія
учениця Злинської ЗШ №2 І-ІІІ ст. 


Село с. Злинка засноване на початку XVIII ст. російськими розкольниками. Після відміни кріпацтва населення містечка Злинки (Новоукраїнськ) продовжувало залишатися неосвіченим, бо в селі до 1868 року діяла однокласна (полувійськова) школа кантоністів. Лише у 1869 році в селі було відкрито Зразкове народне училище (Міністерське 2-х класне). Із звіту обласної комісії ми дізнаємося: «На содержание выделяется 885 руб. в год. Личное содействие начальника Херсонской губернии во время посещения Злынки отпущено ещё 250 руб. на отопление. Течь в потолках, крыто железом, двери и полы со щелями. Служебных помещений нет. Священник Никитин, старший учитель Ганов и младший учитель Варовин исполняют обязанности добросовестно. Во втором классе - 23 ученика, а в первом – 25. Ученики 2 класса по Закону Божию прошли священную историю до нагорной проповеди и краткий катихизис. В пройденном материале давали обстоятельные ответы.
Кроме класного преподавания законоучитель занимался с учениками и с об’яснением воскресных и праздничных евангелий… Из книги Паульсона дети заучили несколько образцовых стихотворений. По арифметике знают действия с простыми иименоваными числами, приступили к изучению дроби. Ученики 2-го класса приобрели начальные сведения из отечественной истории и географии. Использовали картины Золотова и географические карты всех частей света. Чистописание преподаётся тщательно: ученики имеют чистые и опрятные тетради, написанные довольно хорошо направленным почерком…Учебными книгами Новоукраинское училище снабжено достаточно ещё в 1868 году».
Завідуючими училищем були Зімонович Антон Васильович, Білий М.І., Чересленко Іван Лукич.
З перших випускників училища мало хто залишався в селі. Недостатня кількість освічених людей у державі давала їм можливість досить пристойно працевлаштуватися у містах: на залізниці, приказчиками в крамницях купців, обліковцями та працівниками контор. Деякі випускники вчилися у вчительській семінарії у місті Новий Буг.
У 1892 році, завдяки наполегливості нового священика Сергія Коцюбинського, біля Рождествобогородицької церкви була відкрита церковно-приходська школа для 40 дівчаток з трирічним терміном навчання.

середа, 25 червня 2014 р.

Історія Великовисківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.


 Жердій Аліна, Сторожук Руслана
  учні Великовисківської ЗШ І-ІІІ ст.


У селі Велика Виска перша початкова двокласна школа почала працювати у 1859 році. Із 790 дітей шкільного віку, які проживали в селі, в ній навчалося лише 78 хлопчиків. Школа була збудована в 1845 році управлінням воєнних поселень.
Після реформи 1861 року селяни Великої Виски стали особисто вільними, але їх економічне становище не покращилось. Селяни продовжували сплачувати велику кількість податків. Основна маса кращих земель залишалась у поміщиків. Крім безземелля, злиденності і безправ'я, селян принижувала темнота, неграмотність, затурканість. В кінці XIX століття в селі було тільки дві школи: початкова, відкрита ще в період воєнних поселень і церковно - приходська, відкрита в 1887р.
В земській школі навчались спочатку тільки хлопчики, дівчаток в школу не приймали. Церковно-приходська школа була однокласною. В 1896 році в ній навчалось 93 хлопчики і 13 дівчат. Школа працювала з жовтня по квітень, в зв'язку з тим, що діти шкільного віку були зайняті на сільськогосподарських роботах. Повний курс цієї школи в 1898 році закінчили тільки 2 хлопчики, інші діти вимушені були залишити навчання серед навчального року. Основним предметом для навчання був закон Божий. Завідуючим школи був священик Лев Недзельський, учителями - диякон Герасим Христафоров та псаломщик Володимир Шокотко. На утримання школи відпускалось 90 карбованців на рік. Навчанням була охоплена десята частина всіх дітей шкільного віку, тому із загального числа жителів 5991 чоловік письменних було 492.

четвер, 19 червня 2014 р.

Історія освіти с.Копанки

Ніколаєнко Тетяна, Дяченко Сергій 
учні Копанської ЗШ І-ІІІ ст.


Освіту діти села Копанок і навколишніх сіл здобували при Олено - Костянтинівській церкві (1893р.). Пізніше поруч з цим святим храмом була побудована церковно - приходська школа, яка була відкрита в 1904 році. Кошти на побудову і церкви, і школи дав відставний генерал - лейтенант Оводов Олексій Іванович - який був в опалі царя і відбував тут заслання. Також очолив це будівництво церкви і школи священик Флор Матловський.
В церковно-приходській школі навчалися 30-40 дітей. Викладачами школи були: піп, дяк, писар сільської управи. Спочатку школа була двохкласна, а потім 4-х класна. В школу приймали лише хлопчиків з 9-12 років і лише дітей заможних селян.
Церковно-приходська школа працювала до 1930 року. В 1920 році за рішенням Єлисаветградського земства було побудовано для школи ІІ корпус, а І корпус, який збудовано для земського банку, після революції став використовуватися для школи. В такому вигляді школа проіснувала до 1970 року. Першою вчителькою з освітою (закінчила гімназію) була Ількевич Клавдія Іванівна.
В 1930 році церковно - приходську школу відокремлено від церкви та названо Копанською семирічною школою До школи почали приймати і дівчаток.

субота, 14 червня 2014 р.

З історії Оникіївської ЗШ І-ІІІ ст.


Творча доробка учнівського колективу
Настав час перегорнути сторінки історії і довідатися про те, якою була наша школа раніше. Початкова школа в с. Оникієве функціонувала в 19 ст. проіснувала вона десь до 30-х років 20 ст. Починаючи з 30-х років у селі була семирічна школа. Це було одноповерхове приміщення, яке потопало в цвітінні саду, що ріс навкруги неї.
Та, на жаль, під час війни, коли німецькі війська відступали, першу семирічку зірвали. Розтягли, пограбували, знищили все шкільне майно.

Зруйнована, спалена, болем і слізьми стогнала країна. А над звільненим Оникієвим майорів прапор Перемоги. Почалась відбудова н/г, почала відбудовуватися і школа. Діти потребували навчання. Зліталися до свого розораного гнізда вчителі - ластівки. Директором було призначено Жадановську Антоніну Михайлівну. Приміщення для навчання не було. Від війни чудом вцілів невеличкий будиночок, де мешкали вчителі. Там і обладнали дві кімнати для навчання. Доводилося навчатися в дві зміни. Окрім дітей, які мали 7 років, було багато переростків, котрим війна перекреслила все навчання. Всі діти були залучені до школи. Підручників було дуже мало. Читали по черзі, писали на газетах, на клаптиках цупкого паперу. На дошці писали шматочками білої глини. Чорнило виготовляли з бузини, пера - з гусячого пір'я, в червні 1945 був перший повоєнний випуск - 28 учнів-семикласників. Минав час, змінювалися директори, завучі, з класу в клас переходили учні. І кожен з них писав свою сторінку для прийдешніх поколінь. Слід віддати належне Вовку М.М. та Колеснику Ф.А. Вони очолювали педагогічний колектив школи і запалювали іскорку свого таланту дітям протягом усього свого життя.

пʼятниця, 6 червня 2014 р.

Сторінками історії рідної школи


Грабова Альбіна
учениця 11-А класу Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..
Грабовий С.Я.
вчитель Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..
Школо, рідна школо!
Через твій поріг
Вийшли ми на простір
Осяйних доріг.
В.Бровченко
Час - це ріка, інколи спокійна, інколи бурхлива, яка несе у небуття події, людські пристрасті, добрі і негожі діла, залишаючи на березі поодинокі залишки суспільних явищ і людських поривань, що здавались колись значними і величними. Так, час - це мірило людських та суспільних цінностей, багато з них згодом змінюють своє значення та ціну. І завжди поруч з цим невпинним та невблаганним плином байдужого до всього часу - вдячна людська пам'ять.
У нашого народу здавна так ведеться крізь віки, від роду і до роду, на майбутнє той лиш має право, хто минуле панята народу”.
Я щаслива тим, що стала свідком переходу в нове тисячоліття. Така можливість випадає не кожному. “У драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість”, - писала Ліна Костенко. Та кожен повинен пам'ятати, що наші радості і біди, наш спокій і неспокій входять яскравим рядком в літопис нашої країни. А так хочеться зазирнути в глибінь років, щоб краще пізнати навколишній світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. “Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”, - любив повторювати В.О.Сухомлинський. І такий яскравий слід в житті кожної людини залишає рідна школа.
Школа! Як багато вона означає для кожного з нас. Наша Злинська перша славна своїми традиціями, учнями, вчителями, історією.

вівторок, 3 червня 2014 р.

Маловисківська школа-інтернат: минуле та сьогодення



Пєскова Христина, Прозоровська Юлія
учні науково-дослідницького учнівського об'єднання
“Історичне та географічне краєзнавство”
Шарко Оксана Анатоліївна
керівник науково-дослідницького учнівського об’єднання
“Історичне та географічне краєзнавство”


Маловисківська школа-інтернат побудована в 1965 році. В будівництві школи брали участь учні старших класів середніх шкіл районів: Маловисківського, Олександрійського, Кіровоградського, Гайворонського, Голованівського, Знам’янського.
Школу будували кращі учні області і залишили відозву до майбутніх господарів школи, в якій висловили надію, що з її стін на широкі життєві шляхи Батьківщини вийде немало славних людей. Будівельники побажали майбутнім учням навчатися тільки на відмінно та добре, побажали бути справжніми синами та дочками своєї Вітчизни.

четвер, 13 березня 2014 р.

Дозвілля учнів Хмелівської середньої школи у 50-х роках ХХ ст.


Ковпан Катерина
член історико - етнографічного гуртка
Шевченко Зінаїда Федорівна
керівник історико - етнографічного гуртка

Під час вибору теми для виступу на сьогоднішній конференції до моїх рук потрапив фотоальбом з красномовною назвою “Життя школи в 1953-1954 навчальному році”. Велика кількість фотознімків дуже детально проілюструвала всі ділянки роботи вчительського та учнівського колективів. А відправною точкою у моїй роботі стала фотографія духового оркестру та хорового колективу. Мене найбільше зацікавило питання про те, чим займалися учні моєї школи після закінчення уроків 55 років тому.
Працюючи над пошуком джерельної бази для мого дослідження, я натрапила на цінні матеріали. Це фотографії 1954 р., що експонуються у сільському краєзнавчому музеї, спогади випускників школи, що збереглися серед архівних матеріалів у школі і звичайно учні свідчення колишніх учнів, педагогів, з якими у процесі написання роботи багато приходилося спілкуватися.

“Отже, яким було дозвілля учнів Хмелівської середньої школи?” - запитала я у колишнього вчителя музики та керівника двох оркестрів у далеких 50-х роках Чущенка Петра Степановича, що нині проживає у місті Мала Виска. Він розповів, що позаурочне життя було наповнене великим піднесенням культурно-масової роботи. Закінчення уроків означало початок репетицій двох оркестрів, великого хорового колективу, драматичного та хореографічного гуртків. У другій половині дня приміщення школи наповнювалося звуками маршів, вальсів, хоровими співами. Петро Степанович поділився фотоматеріалами. На одній світлині - духовий оркестр у складі 11 осіб (вдалося з'ясувати прізвища та імена музикантів-аматорів). Цікаво, що серед них, як виявилося, були три майбутніх кандидати наук: Апихтін Микола, Косташ Анатолій, Проценко Олексій.