Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.

пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

Генерал від кавалерії Олександр Васильович Самсонов (1859 – 1914)

          

                      Члени історико –
                                                      краєзнавчого гуртка
                                Керівник  вчитель історії
                                                  Кушнір Віта Валентинівна

                                             Вступ.


Історія – це пам’ять народу, життя видатних людей, це загадки й таємниці, це мистецтво й література… Без історії не обходиться жоден політик, жодна родина, жодна країна. Успіхи історичної науки дали змогу розширити наші знання про минуле людства, повернути із забуття цілі цивілізації. Згадаймо хоча б археологічні відкриття Едварда Еванса і Генріха Шлімана, які ознайомили людей ХХ ст. з крито-мікенською культурою. Поряд з їхніми іменами на скрижалях людської пам’яті навічно вписані золотими літерами прізвища таких видатних людей ХХ ст., як Альберт Ейнштейн, Норберт Вінер, Володимир Іванович Вернадський, та багато інших. І це також є свідченням того, що ХХ ст. зробило величезний внесок у загальнолюдські досягнення, зокрема в розвиток науки і техніки. Але ХХ ст. багате не тільки на досягнення й тріумфи. Саме у цьому столітті майже буденним явищем стала загибель мільйонів і мільйонів людей. Якщо за попередні сто років від війн загинуло 6 млн., то лише у першій половині ХХ ст. світові війни відібрали життя у 56 млн. чоловік, не кажучи вже про десятки мільйонів тих, хто був скалічений і на все життя залишився інвалідом. Лише в концтаборах під час останньої світової війни було замордовано 11 млн. чоловік. А скільки людей, які перенесли на собі тягар війни, передчасно померли, або втратили здоров’я.
   По різному  складаються людські долі. Одні – короткі, але яскраві, як спалах падаючої зорі. Інші сірі і буденні, довговічні, окрилені працею, надійні. Це долі тих, чиї серця горять любов’ю до людей, чия праця робить навколишній світ чарівним і сповненим високого сенсу. У всі часи існували люди, які були «героями свого часу». Герої – це ті люди, які «породили» певні соціальні події (війни, революції, національно – визвольні рухи), або певні види людської діяльності. Така людина, яку можна назвати героєм похована у родинному склепі Самсонових, що знаходиться поблизу Якимівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Це генерал – майор Олександр Васильович Самсонов, що народився в родині Василя Васильовича та Надії Єгорівни Самсонових, які були землевласниками в Якимівській волості Єлисаветградського повіту.
     Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Якимівської загальноосвітньої школи
 І-ІІІ ступенів для своєї пошукової роботи обрали тему «Генерал від кавалерії Олександр Васильович Самсонов (1859 – 1914)». Актуальність даної тематики в тому що ця людина наш земляк, він перепохований у родинному склепі Самсонових, який знаходиться неподалік від нашого навчального закладу.

пʼятниця, 5 грудня 2014 р.

«Старовинні храми нашого краю».


Роботу виконала Босько Анна, вихованка науково - дослідницького учнівського об'єднання «Історичне та географічне краєзнавство» Маловисківського будинку дитячої та юнацької творчості, учениця 11-Б класу Маловисківської ЗШ №3.
Педагогічний керівник Шарко Оксана Анатоліївна, керівник науково-дослідницького об'єднання «Історичне та географічне краєзнавство» МРБДЮТ

ВСТУП

      Новизна моєї теми полягає в тому, що в наслідок глибоких досліджень, вперше було встановлено найдавніші духовні осередки Маловисківського району, які вже існують протягом декількох століть. Матеріал був отриманий шляхом опитувань мешканців і священослужителів сіл району, та систематизовано відповідно до отриманої інформації. Під час даного досліду вдалося знайти чимало оригінальних документів, які свідчать про заснування церкви або проведення в ній релігійних свят.
      Храми, найкрасивіші споруди, які оточують людину та збагачують її духовну свідомість, що особливо актуально в сучасних умовах розвитку суспільства. Завжди основним елементом джерел існування людства була духовність, віра, релігія.  Я ще раз звертаюсь до православних цінностей, які є загальнолюдськими. Минулого року ми святкували 1025-річча хрещення Київської Русі, звичайно, адже ці подія увійшла і змінила історію нашої країни. Ще з покон-віків церкви несли в народ не тільки віру, а й освіту. При церквах діяли школи. Саме так зявилась перша писемність на Русі, адже виникла необхідність для написання книг, по яким велось Богослужіння. Будівництво культової будівлі завжди вимагало від людини глибоких знань і таланту в питаннях символіки, канонів, влаштуванні та можливостях об'ємного рішення храму. В останні роки в Україні з'явилося багато нових православних храмів. Це пов’язано з процесами відродження духовності та потребами суспільства в нових храмах. Більшість із них повторюють старі зразки, стилі та особливості, що говорить про традиції і культурні особливості нашого народу, які в корінилися в нашу ментальність.
      Отож, тема є актуальною в наш час, бо в нашій країні, та й власне у моєму місті та районі зявилось багато сект і способів поклоніння Богові. Часом розбіжності між релігіями виникають саме через культові предмети: одні їх шанують, інші забороняють. Але потрібно пам’ятати й шанувати православну релігію, щоб вберегти її від вагомого впливу баптистів, свідків Ієгових і подібних громад.

Дворянські родини на території краю


 
                                                Роботу виконав :
                                               Корнієнко Олександр Сергійович
                                               Учень науково – дослідницького об`єднання
                                              «Історичне та географічне краєзнавство»          
                                               Маловисківського РБДЮТ

                                               Педагогічний керівник :
                                               Шарко Оксана Анатоліївна
                                              Керівник  науково – дослідницького  об`єднання
                                              «Історичне та географічне краєзнавство»
                                              Маловисківського РБДЮТ
                                                 
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку історії і суспільства значно посилився інтерес до такої маловивченої теми, як історія дворянських родин краю. В даному дослідженні я звернув увагу на ті дворянські родини що залишили вагомий слід в Історії : Кудашеві , Ерделі . У силу специфіки самого предмета історії жодне дослідження не може обійтися без вивчення відомих осіб, аналізу їх діяльності та оцінки їх результатів . Постаті, що вже потрапили на сторінки історичних досліджень були, як правило, керівниками народних повстань, революціонерами . Ці образи протиставляли  жорстоким  експлуататорам, до яких і відносили дворянство. Про діяльність яких мало хто писав протягом 20 ст.  якщо  вони не були учасниками класової боротьби . Кудашеві та Ерделі не були винятком. Сьогодні для того, щоб дати оцінку діяльності місцевого дворянства необхідно простежити життєвий шлях представників дворянських родин  та їхній вклад в історію. Багато  хто з представників дворянства були  військовими і займали високі державні посади .В ті часи дворянство було елітою суспільства і основою  монархії  Російської імперії. Через складну історію становлення Російської імперії і приєднання  різних за релігією та національністю земель в тому числі і України (яка довгий час була незалежною державою  але через збіг різних обставин стала частиною імперії)  національний склад дворянства був різний. Багато дворян  із захоплених територій присягали на вірність Російській імперії, щоб зберегти своє становище в суспільстві. Вони отримували землі по всій території імперії та швидко розбудовували господарство для збільшення доходу від земель. Вони мали широкі права і розпоряджалися місцевим населенням по своїй волі . Народні перекази та свідчення різних історичних та літературних джерел зберегли згадки про жорстоких панів, які думали лише про свої потреби і нещадно експлуатували селян та кріпаків. Але не можна  з точністю сказати, що всі дворяни тих часів саме такі . Відомо, що багато дворян  були меценатами і віддавали частину своїх статків на потреби церков і громади . До таких дворян належали і представники родин Кудашевих та Ерделі . Місцеве дворянство активно розбудовувало господарство та сприяло культурному розвитку регіону . Жертвувало гроші на будівництво храмів та церков у яких часто будували  родинні склепи . Дворяни  переймалися освітою населення і виділяли гроші на будівництво шкіл при церквах тощо . Практично всі дворянські родини мали свої родові маєтки які вирізнялися красою і були нічим не гірші закордонних зразків.  Але до нашого часу збереглися далеко не всі пам`ятки тих часів. Багато церков було знесено або реконструйовано в господарські приміщення , склепи були розграбовані . Така ж доля  спіткала і  маєтки,  які були розграбовані в першу чергу . Протягом  20 ст.  Україна пережила багато воєн та революцій і до нашого часу майже не збереглося багатьох  пам`яток,  які були пов`язані з життям та діяльністю дворян на території нашого краю у 18–19 ст.