Історія Смолінської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..

Сурженко Маргарита, Єрко Олександр, Ломенко Владислава

учні 9-А класу

Єрко Катерина Олександрівна

науковий керівник, вчитель історії

Ти мене відкритими дверима

Запросила в храм добра і знань,

Сільська школа, лагідна і мила,

Моя радість і моя печаль.

Стала ти для мене, мов колиска,

Строга, чемна, радісна й шумна.

В тобі завжди дихає дитинство,

Кожен вчитель - син твій і дочка.

Внуки – учні, соняха зернятка

Прибіжать за парти в ранній час.

В твоїх вікнах зайчики-сніжинки

Ніжним світом знов зігріють нас.

Перегорнемо сторінки великої книги історії школи.

1914 рік.

Йшла перша світова війна. Розруха, холод, голод. Не зважаючи на це, в нашій місцевості в цей час будувалися земські школи в ряді сіл. В цей рік закінчилося будівництво Березівської школи.

Із розповідей старожилів, які зібрала Ухань Лідія Василівна - вчитель, школа будувалась із місцевого матеріалу. Пісок, глину брали неподалік від школи, де був пустир. Цеглу виробляли за особливим рецептом, а щоб вона була міцнішою, в розчин додавали білок яйця. На будівництво було залучено місцеве населення та фахівці.

Земська школа відкрила двері для всіх дітей села Березівка і навколишніх сіл.

На жаль, хто був першим директором школи невідомо.

Після перемоги Жовтневої революції школа стала радянською.

З кожним роком школа поповнювалась новими учнями, збільшувався і педагогічний колектив.

Історія освіти с. Злинка

Разіна Юлія

учениця Злинської ЗШ №2 І-ІІІ ст. 

Село с. Злинка засноване на початку XVIII ст. російськими розкольниками. Після відміни кріпацтва населення містечка Злинки (Новоукраїнськ) продовжувало залишатися неосвіченим, бо в селі до 1868 року діяла однокласна (полувійськова) школа кантоністів. Лише у 1869 році в селі було відкрито Зразкове народне училище (Міністерське 2-х класне). Із звіту обласної комісії ми дізнаємося: «На содержание выделяется 885 руб. в год. Личное содействие начальника Херсонской губернии во время посещения Злынки отпущено ещё 250 руб. на отопление. Течь в потолках, крыто железом, двери и полы со щелями. Служебных помещений нет. Священник Никитин, старший учитель Ганов и младший учитель Варовин исполняют обязанности добросовестно. Во втором классе - 23 ученика, а в первом – 25. Ученики 2 класса по Закону Божию прошли священную историю до нагорной проповеди и краткий катихизис. В пройденном материале давали обстоятельные ответы.

Кроме класного преподавания законоучитель занимался с учениками и с об’яснением воскресных и праздничных евангелий… Из книги Паульсона дети заучили несколько образцовых стихотворений. По арифметике знают действия с простыми иименоваными числами, приступили к изучению дроби. Ученики 2-го класса приобрели начальные сведения из отечественной истории и географии. Использовали картины Золотова и географические карты всех частей света. Чистописание преподаётся тщательно: ученики имеют чистые и опрятные тетради, написанные довольно хорошо направленным почерком…Учебными книгами Новоукраинское училище снабжено достаточно ещё в 1868 году».

Завідуючими училищем були Зімонович Антон Васильович, Білий М.І., Чересленко Іван Лукич.

З перших випускників училища мало хто залишався в селі. Недостатня кількість освічених людей у державі давала їм можливість досить пристойно працевлаштуватися у містах: на залізниці, приказчиками в крамницях купців, обліковцями та працівниками контор. Деякі випускники вчилися у вчительській семінарії у місті Новий Буг.

У 1892 році, завдяки наполегливості нового священика Сергія Коцюбинського, біля Рождествобогородицької церкви була відкрита церковно-приходська школа для 40 дівчаток з трирічним терміном навчання.

Історія Великовисківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

 Жердій Аліна, Сторожук Руслана

  учні Великовисківської ЗШ І-ІІІ ст.

У селі Велика Виска перша початкова двокласна школа почала працювати у 1859 році. Із 790 дітей шкільного віку, які проживали в селі, в ній навчалося лише 78 хлопчиків. Школа була збудована в 1845 році управлінням воєнних поселень.

Після реформи 1861 року селяни Великої Виски стали особисто вільними, але їх економічне становище не покращилось. Селяни продовжували сплачувати велику кількість податків. Основна маса кращих земель залишалась у поміщиків. Крім безземелля, злиденності і безправ'я, селян принижувала темнота, неграмотність, затурканість. В кінці XIX століття в селі було тільки дві школи: початкова, відкрита ще в період воєнних поселень і церковно - приходська, відкрита в 1887р.

В земській школі навчались спочатку тільки хлопчики, дівчаток в школу не приймали. Церковно-приходська школа була однокласною. В 1896 році в ній навчалось 93 хлопчики і 13 дівчат. Школа працювала з жовтня по квітень, в зв'язку з тим, що діти шкільного віку були зайняті на сільськогосподарських роботах. Повний курс цієї школи в 1898 році закінчили тільки 2 хлопчики, інші діти вимушені були залишити навчання серед навчального року. Основним предметом для навчання був закон Божий. Завідуючим школи був священик Лев Недзельський, учителями - диякон Герасим Христафоров та псаломщик Володимир Шокотко. На утримання школи відпускалось 90 карбованців на рік. Навчанням була охоплена десята частина всіх дітей шкільного віку, тому із загального числа жителів 5991 чоловік письменних було 492.

Історія освіти с.Копанки

Ніколаєнко Тетяна, Дяченко Сергій 

учні Копанської ЗШ І-ІІІ ст.

Освіту діти села Копанок і навколишніх сіл здобували при Олено - Костянтинівській церкві (1893р.). Пізніше поруч з цим святим храмом була побудована церковно - приходська школа, яка була відкрита в 1904 році. Кошти на побудову і церкви, і школи дав відставний генерал - лейтенант Оводов Олексій Іванович - який був в опалі царя і відбував тут заслання. Також очолив це будівництво церкви і школи священик Флор Матловський.

В церковно-приходській школі навчалися 30-40 дітей. Викладачами школи були: піп, дяк, писар сільської управи. Спочатку школа була двохкласна, а потім 4-х класна. В школу приймали лише хлопчиків з 9-12 років і лише дітей заможних селян.

Церковно-приходська школа працювала до 1930 року. В 1920 році за рішенням Єлисаветградського земства було побудовано для школи ІІ корпус, а І корпус, який збудовано для земського банку, після революції став використовуватися для школи. В такому вигляді школа проіснувала до 1970 року. Першою вчителькою з освітою (закінчила гімназію) була Ількевич Клавдія Іванівна.

В 1930 році церковно - приходську школу відокремлено від церкви та названо Копанською семирічною школою До школи почали приймати і дівчаток.

З історії Оникіївської ЗШ І-ІІІ ст.

Творча доробка учнівського колективу

Настав час перегорнути сторінки історії і довідатися про те, якою була наша школа раніше. Початкова школа в с. Оникієве функціонувала в 19 ст. проіснувала вона десь до 30-х років 20 ст. Починаючи з 30-х років у селі була семирічна школа. Це було одноповерхове приміщення, яке потопало в цвітінні саду, що ріс навкруги неї.

Та, на жаль, під час війни, коли німецькі війська відступали, першу семирічку зірвали. Розтягли, пограбували, знищили все шкільне майно.

Зруйнована, спалена, болем і слізьми стогнала країна. А над звільненим Оникієвим майорів прапор Перемоги. Почалась відбудова н/г, почала відбудовуватися і школа. Діти потребували навчання. Зліталися до свого розораного гнізда вчителі - ластівки. Директором було призначено Жадановську Антоніну Михайлівну. Приміщення для навчання не було. Від війни чудом вцілів невеличкий будиночок, де мешкали вчителі. Там і обладнали дві кімнати для навчання. Доводилося навчатися в дві зміни. Окрім дітей, які мали 7 років, було багато переростків, котрим війна перекреслила все навчання. Всі діти були залучені до школи. Підручників було дуже мало. Читали по черзі, писали на газетах, на клаптиках цупкого паперу. На дошці писали шматочками білої глини. Чорнило виготовляли з бузини, пера - з гусячого пір'я, в червні 1945 був перший повоєнний випуск - 28 учнів-семикласників. Минав час, змінювалися директори, завучі, з класу в клас переходили учні. І кожен з них писав свою сторінку для прийдешніх поколінь. Слід віддати належне Вовку М.М. та Колеснику Ф.А. Вони очолювали педагогічний колектив школи і запалювали іскорку свого таланту дітям протягом усього свого життя.

Сторінками історії рідної школи

Грабова Альбіна

учениця 11-А класу Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..

Грабовий С.Я.

вчитель Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..

Школо, рідна школо!

Через твій поріг

Вийшли ми на простір

Осяйних доріг.

В.Бровченко

Час - це ріка, інколи спокійна, інколи бурхлива, яка несе у небуття події, людські пристрасті, добрі і негожі діла, залишаючи на березі поодинокі залишки суспільних явищ і людських поривань, що здавались колись значними і величними. Так, час - це мірило людських та суспільних цінностей, багато з них згодом змінюють своє значення та ціну. І завжди поруч з цим невпинним та невблаганним плином байдужого до всього часу - вдячна людська пам'ять.

У нашого народу здавна так ведеться крізь віки, від роду і до роду, на майбутнє той лиш має право, хто минуле панята народу”.

Я щаслива тим, що стала свідком переходу в нове тисячоліття. Така можливість випадає не кожному. “У драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість”, - писала Ліна Костенко. Та кожен повинен пам'ятати, що наші радості і біди, наш спокій і неспокій входять яскравим рядком в літопис нашої країни. А так хочеться зазирнути в глибінь років, щоб краще пізнати навколишній світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. “Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”, - любив повторювати В.О.Сухомлинський. І такий яскравий слід в житті кожної людини залишає рідна школа.

Школа! Як багато вона означає для кожного з нас. Наша Злинська перша славна своїми традиціями, учнями, вчителями, історією.

Маловисківська школа-інтернат: минуле та сьогодення

Пєскова Христина, Прозоровська Юлія

учні науково-дослідницького учнівського об'єднання

“Історичне та географічне краєзнавство”

Шарко Оксана Анатоліївна

керівник науково-дослідницького учнівського об’єднання

“Історичне та географічне краєзнавство”

Маловисківська школа-інтернат побудована в 1965 році. В будівництві школи брали участь учні старших класів середніх шкіл районів: Маловисківського, Олександрійського, Кіровоградського, Гайворонського, Голованівського, Знам’янського.

Школу будували кращі учні області і залишили відозву до майбутніх господарів школи, в якій висловили надію, що з її стін на широкі життєві шляхи Батьківщини вийде немало славних людей. Будівельники побажали майбутнім учням навчатися тільки на відмінно та добре, побажали бути справжніми синами та дочками своєї Вітчизни.