Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.

пʼятницю, 5 грудня 2014 р.

Дворянські родини на території краю


 
                                                Роботу виконав :
                                               Корнієнко Олександр Сергійович
                                               Учень науково – дослідницького об`єднання
                                              «Історичне та географічне краєзнавство»          
                                               Маловисківського РБДЮТ

                                               Педагогічний керівник :
                                               Шарко Оксана Анатоліївна
                                              Керівник  науково – дослідницького  об`єднання
                                              «Історичне та географічне краєзнавство»
                                              Маловисківського РБДЮТ
                                                 
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку історії і суспільства значно посилився інтерес до такої маловивченої теми, як історія дворянських родин краю. В даному дослідженні я звернув увагу на ті дворянські родини що залишили вагомий слід в Історії : Кудашеві , Ерделі . У силу специфіки самого предмета історії жодне дослідження не може обійтися без вивчення відомих осіб, аналізу їх діяльності та оцінки їх результатів . Постаті, що вже потрапили на сторінки історичних досліджень були, як правило, керівниками народних повстань, революціонерами . Ці образи протиставляли  жорстоким  експлуататорам, до яких і відносили дворянство. Про діяльність яких мало хто писав протягом 20 ст.  якщо  вони не були учасниками класової боротьби . Кудашеві та Ерделі не були винятком. Сьогодні для того, щоб дати оцінку діяльності місцевого дворянства необхідно простежити життєвий шлях представників дворянських родин  та їхній вклад в історію. Багато  хто з представників дворянства були  військовими і займали високі державні посади .В ті часи дворянство було елітою суспільства і основою  монархії  Російської імперії. Через складну історію становлення Російської імперії і приєднання  різних за релігією та національністю земель в тому числі і України (яка довгий час була незалежною державою  але через збіг різних обставин стала частиною імперії)  національний склад дворянства був різний. Багато дворян  із захоплених територій присягали на вірність Російській імперії, щоб зберегти своє становище в суспільстві. Вони отримували землі по всій території імперії та швидко розбудовували господарство для збільшення доходу від земель. Вони мали широкі права і розпоряджалися місцевим населенням по своїй волі . Народні перекази та свідчення різних історичних та літературних джерел зберегли згадки про жорстоких панів, які думали лише про свої потреби і нещадно експлуатували селян та кріпаків. Але не можна  з точністю сказати, що всі дворяни тих часів саме такі . Відомо, що багато дворян  були меценатами і віддавали частину своїх статків на потреби церков і громади . До таких дворян належали і представники родин Кудашевих та Ерделі . Місцеве дворянство активно розбудовувало господарство та сприяло культурному розвитку регіону . Жертвувало гроші на будівництво храмів та церков у яких часто будували  родинні склепи . Дворяни  переймалися освітою населення і виділяли гроші на будівництво шкіл при церквах тощо . Практично всі дворянські родини мали свої родові маєтки які вирізнялися красою і були нічим не гірші закордонних зразків.  Але до нашого часу збереглися далеко не всі пам`ятки тих часів. Багато церков було знесено або реконструйовано в господарські приміщення , склепи були розграбовані . Така ж доля  спіткала і  маєтки,  які були розграбовані в першу чергу . Протягом  20 ст.  Україна пережила багато воєн та революцій і до нашого часу майже не збереглося багатьох  пам`яток,  які були пов`язані з життям та діяльністю дворян на території нашого краю у 18–19 ст.   

Актуальність теми полягає у значному впливі дворянських родин на розвиток регіону та низький ступінь вивчення цієї теми офіційною наукою. Крім цього останнім часом на місцевому рівні почали підіймати питання про можливе перейменування деяких вулиць міста в честь різних відомих людей, які свого часу проживали у Малій Вискі. Серед них були і представники родини Кудашевих. Схожа ситуація і у селі Ленінка громада і місцева влада якого обговорюють можливе повернення історичної назви селу, а саме Ерделівка . В рамках моєї роботи з дослідження дворянських родин Кудашевих  та Ерделі   і їхнього місця в історії  мною було проведено  анонімне соціологічне опитування на дану тему населення у місті Мала Виска і у селі Ленінка. Метою наукової роботи є збір інформації про дворянські родини Кудашевих та Ерделі  на грунті  якої можна буде судити про внесок цих родин в історію  та розвиток регіона і доцільність перейменування в їхню честь певних населених пунктів та вулиць.

1.Дворянська родина Кудашевих
З містом  Малою Вискою пов`язана родина Кудашевих.Кудашеві – князівський рід, що походить від темниківського ( нині місто Темників знаходиться  в Мордовській республіці : Росія) мурзи, князя Єфая, який жив у першій половині 16 ст. син якого князь Кудаш став родоначальником фамілії. Від інших синів Єфая походили князівські родини Єфаєвих і Булашевих.
З численних потомків Єфая  тільки деякі прийняли православну віру, а решта залишилися вірними ісламу, за що втратили свої маєтки і були покладені в подушний оклад. Після входження Казанського ханства до складу Московського царства  темниківські і касимівські (нині місто Касимів знаходиться в Рязанській області:Росія) татари вірно служили Росії. Зокрема, представники роду Кудашевих в Смутний час виступали на стороні царів  Бориса Годунова і Василя Шуйського, воювали проти військ  Лжедмитрія 1 і Лжедмитрія  2. В  гербовнику  «Дворянськие роды  Российской империи 1721–1917,том 3» дається опис герба  роду князів Кудашевих:» В червленном поле накрест  положенные  серебряные прямой и восточный мечи с золотыми рукоятиями, сопровождаемые во главе щита серебряною о шести лучах звездою над таковым же, рогами вверх полумесяцем. Щит увенчан серебряным с золотыми  украшениями княжеским коронованным  шлемом. Нашлемник : три  червленных страусовых пера, обремененные серебряной о шести лучах звездою под таковым же; рогами вверх полумесяцем. Намет червленный с серебром. Щит окружен княжескою мантиею, украшенною такою же короною»  [1, с.189]  (дод.А) . Рід князів Кудашевих має відношення і до території сучасної Кіровоградщини .У 1768 році російська імператриця Катерина  2 подарувала багатій поміщиці княгині Кулашевій ( сьоме покоління від Єфая) маловисківські землі-8443 десятин та 918 жителів. Деякий час село Мала  Виска називалось Кудашевим. До щедрого царського дарунку поміщики Кудашеви щороку долучали нові площі і в 1779 році вони вже мали  10214 десятин землі. Син засновниці маловисківської гілки князів Кудашевих полковник Кудашев  Данило  Іванович (1737-1840) був одружений з князівною Баратовою Катериною Сергіївною, яка народилася 1764 році. 
Сім`я маловисківских Кудашевих свого часу поріднилася  з сім`єю видатного російського полководця  Михайла Іларіоновича Кутузова. Донька Кутузова Катерина (1787-1826), яка, до речі, народилася у місті Єлисаветграді, у першому шлюбі була за князем, генерал-майором, Кудашевим Миколою Даниловечем (1784-1813) , сином Данила Івановича. Він був кавалером багатьох бойових орденів Російської  імперії, в тому числі Св. Георгія 4 і 3 ступенів. Учасник військових кампаній 1805, 1807 років проти Французького імператора Наполеона 1. У 1812 році – ад’ютант головнокомандуючого російської армії генерал-фельдмаршала  М.І.Кутузова. Учасник Бородінської  битви, командир одного з партизанських загонів . Помер від ран, отриманих в Лейпцігській битві (жовтень 1813 року). Портрет М.Д. Кудашева (Дж.Доу) (дод. Б ) зараз знаходиться в місті Санкт-Петербурзі у військовій галереї  Зимового палацу (тепер музей Ермітаж ) . Молодший брат Миколи Даниловича князь Кудашев Сергій Данилович  (1795-1862) був одружений з Матільдою  Октавівною Шуазель–Гуф`є (1806-1867)  у шлюбі мав десятьох дітей, займав високі державні посади – був камергером, Київським губернатором  у 1844-1847 рр. предводитель дворянства  Херсонської  губернії .  Його дочка  Кудашева Марія Сергіївна народилася 2 жовтня 1827 року.  Провела своє дитинство у родовому маєтку Кудашешевому  ( нині Мала Виска) . Вона вийшла заміж за поета Андрія Подолинського,  друга О.С. Пушкіна, і переїхала в маєток чоловіка (нині – Черкащина ) . Її молодший син Сергій став відомим публіцистом і громадським діячем , учасником народницького руху. За це родини Подолинських та Кудашевих зазнавали переслідувань . Деякий час сім`я жила у Франції, але чоловік і син Марії Сергіївни тяжко хворіли і вона перевезла їх на батьківщину . Після смерті обох  виїхала в Париж до внуків. Де і померла, похована в Києві. Інша дочка Сергія Даниловича , Олександра (в заміжжі — Бердяєва) — мати російського філософа Миколи Олександровича Бердяєва (1874–1948). Син  Сергія Даниловича, князь Сергій Сергійович Кудашев (1834–?)  був статським радником  . Саме в його сім'ї народився майбутній авіатор Олександр Сергійович Кудашев (1872–1917) (дод. В ). Кудашев Олександр Сергійович  — київський інженер-конструктор, професор Київського політехнічного інституту (1906–1911), автор конструкції першого діючого літака в Російській імперії. По закінченні 1896 року санкт-петербурзького Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра  I  О.Кудашев був призначений на службу в міністерство шляхів сполучення штатним інженером IX класу і виконавцем робіт II розряду на будівництві залізничної лінії Тифліс-Карс. За успішну роботу на різних інженерних посадах «височайшим наказом по цивільному відомству за № 62 від 8 серпня 1900 р. князю Кудашеву надано звання титулярного радника».         
 Працюючи інженером, захопився науковими дослідженнями проблем будівельної справи і звернувся до керівництва свого міністерства з проханням відрядити його для викладацької діяльності в недавно створений Київський політехнічний інститут. Невдовзі отримав розпорядження: «Відрядити за кордон терміном із 10 грудня 1899 р. по 1 вересня 1900 р. для підготовки до звання професора будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту з видачею за цим відрядженням 1350 руб.».                         17 травня 1900 р. звернувся з листом до директора Київського політехнічного інституту професора В.Кирпичова: «Прошу Вас розглянути мою пробну лекцію, яку я побажав би прочитати… Про загальні властивості і головні застосування залізобетонних споруд“. Якщо Рада інституту визнає цю лекцію непідходящою, не відмовте мені про це дати знати». Після блискучого прочитання лекції професор В. Кирпичов написав міністру фінансів Росії графу С.Вітте: «Рада дорученого мені інституту призначила князю Кудашеву прочитати пробну лекцію і, прослухавши її, ухвалила клопотатися перед вищим начальством про затвердження князя Кудашева з 1 вересня 1900 р. штатним викладачем інституту та виконувачем обов'язків екстраординарного професора будівельного мистецтва з винагородою із суми названої кафедри і з зобов'язанням захистити протягом двох років дисертацію». Через кілька днів навчальний відділ міністерства фінансів сповістив директора КПІ про призначення «інженера шляхів сполучення князя О. Кудашева штатним викладачем кафедри будівельного мистецтва й архітектури КПІ».Але приватні обставини змусили О. Кудашева перервати викладання в КПІ майже на 5 років. У його прошенні від 19 липня 1901 року йдеться: «Не маючи можливості через сімейні обставини виконувати покладені на мене заняття при Київському політехнічному інституті, маю честь просити Ваше превосходительство клопотати перед паном міністром фінансів про звільнення мене з посади з 1 червня цього року». Деякий час жив у Франції, де став свідком зародження європейської авіації. Після повернення до Росії працював викладачем Донського політехнічного інституту в м. Новочеркаську. Невдовзі отримав лист від ректора КПІ професора Червінського: «Рада дорученого мені інституту на своєму засіданні 14 жовтня 1906 р. обрала Вас викладачем будівельного мистецтва і геодезії на термін більше року».Після створення 1909 року Київського товариства повітроплавання став його членом і почав конструювання власного літака.       У цей час (1909–1910) авіація в Російській імперії розвивалася особливо бурхливо. Восени 1909 р. в Росії відбулися демонстраційні польоти французьких льотчиків Ж. Леганьє та А. Гюйо. З'явилися перші вітчизняні льотчики: М. Єфімов, С. Уточкін, Л. Мацієвич та інші. До Росії почали ввозити літаки іноземного виробництва. Успішний політ першого російського льотчика Михайла Єфімова у березні 1910 року на французькому літаку «Фарман-IV» дуже вплинув на Кудашева. Він познайомився з М. Єфімовим і той узяв Кудашева зі собою в один із польотів. Повернувшись до Києва, Кудашев категорично вирішив у стислі терміни завершити будівництво свого літака.Керівництво КПІ підтримало в цьому Кудашева. Зберігся лист до нього директора КПІ К. Дементьєва: «Маю честь повідомити Ваше сіятельство, що правління Київського політехнічного інституту імператора Олександра II на засіданні від 2 березня 1910 року дозволило влаштувати в садибі інституту поблизу хімічного корпусу тимчасовий дощатий сарай для складання аероплана протягом нинішнього літа, із зобов'язанням знести його на вимогу правління інституту». У 2-й половині травня 1910 року літак «Кудашев-1» був готовий до польоту. Це був формений біплан із тягнучим гвинтом, вагою 320 кілограмів, оснащений двигуном «Анзані» потужністю 35 кінських сил. Він мав переднє кермо висоти, кермо керування і хвостове оперення-стабілізатор. Каркас літака, із площею несучих поверхонь 32 кв. м, був зроблений із дерев'яних рейок і обтягнутий прогумованим полотном.23 травня (5 червня) 1910 року літак перевезли на Сирецький іподром. Там у присутності репортерів більшості міських газет і членів Київського товариства повітроплавання О. Кудашев здійснив свій політ. Він був недовгим — на кілька десятків метрів, але першим у Російській імперії польотом літака вітчизняного виробництва (за винятком двигуна). «Вестник воздухоплавания» надав докладний звіт про подію. Журнал «Аэро- и автомобильная жизнь» опублікувала статтю професора КПІ М. Артем'єва про літак «Кудашев-1» і про князя Кудашева як про першого авіатора Росії .У червні того ж року студент КПІ Ігор Сікорський продовжив справу професора Кудашева — підняв у повітря власний літак. Через кілька днів відбувся політ літака санкт-петербурзького інженера Якова Гаккеля (пілотований В. Булгаковим) на біплані з фюзеляжем (бімоноплані). Ці події ознаменували початок розвитку російської авіації, першовідкривачем якої вважається князь О. Кудашев. Але досягнення Кудашева не було офіційно визнане. Мотивували це тим, що політ виконаний без попереднього повідомлення і на льотному полі не перебувала належна кількість спостерігачів із Санкт-Петербурга. Пріоритет Кудашева російські та закордонні історики авіації визнали лише через століття.1911 року О. Кудашев побудував ще три літаки з бензиновими двигунами. «Кудашев-2», побудований восени 1910 року, був оснащений двигуном «Гном» на 50 кінських сил і відрізнявся від свого попередника оригінальною формою дугового шасі, яке згодом широко ввійшло в практику авіабудування (це шасі майже одразу ж запозичили у Кудашева французи, створюючи літак «Дюпердюссен»). За схемою це був формений біплан без переднього керма висоти, з нормальним горизонтальним оперенням і кермом напрямку. За розмірами був більший за першу модель. Конструкція літака «Кудашев-3» вирізнялася винятковою легкістю, простотою й дешевизною. Це був високоплан із двигуном «Анзані» на 35 к. с., розчалочним фюзеляжем без обтяжки і з дуговим шасі. Цей літак, як і другу модель, побудували і випробували в КПІ взимку 1910 року. Після нетривалої пробіжки літак легко відривався від землі і міг здійснювати невеличкі перельоти.Про авіаційні досягнення Кудашева дізнався російський промисловець М.Шидловський. 1911 року він запросив авіаконструктора на Російсько-Балтійський вагонний завод («Руссобалт», Рига). Наступний свій літак («Кудашев-4») Кудашев збудував у Ризі. Цей літак із двигуном «Гном» на 50 к. с. був розвитком попередньої моделі. Він мав вищу посадку льотчика, двостійковий кабан, дугове шасі було виконане в чистішій формі. Літак мав змінні крила для швидкостей 60 і 80 км/год, останні — з меншою кривизною і розмахом. Був обтягнутий по обидва боки прогумованою матерією. О. Кудашев багаторазово випробував його в квітні 1911 р.На першій повітроплавальній виставці в Санкт-Петербурзі весною 1911 року конструктор «Кудашева-4» був удостоєний Великої срібної медалі. Але «Кудашев-4» став останнім його літаком. 38-річний конструктор не витримав змагань із новим поколінням авіаторів, і передусім із молодим, багатим і талановитим Ігорем Сікорським. Князь Кудашев закінчив самостійну діяльність і прийняв запрошення М. Шидловського перейти в конструкторське бюро Сікорського (свого колишнього студента) при авіаційному відділі Російсько-Балтійського вагонного заводу в Санкт-Петербурзі. Разом із                 О. Кудашевим Сікорський запросив чимало конструкторів із Києва, зокрема Анатолія Серебреннікова, Георгія Адлера та інших.1914 — після конфлікту з керівництвом «Руссобалту» емігрував до Франції, викладав у Політехнічній школі в Парижі. Дата смерті та місце поховання невідомі. Князь Ріфкат Кудашев (біограф роду Кудашевих) пише, що в списках похованих в російському некрополі на цвинтарі Сен-Женевьєв-де-Буа (під Парижем) Кудашев О. С. не значиться. Але він вважає, що список поховань росіян на цьому цвинтарі не повний. До того ж, під Парижем є й інші кладовища, на яких може почивати піонер російської авіації.       О. С. Кудашев був одружений із графинею Катериною Василівною Толстою, уродженою графинею Стенбок–Фермор (цей рід відомий із XIII століття і має шведське походження). 1896 року в сім'ї Кудашевих народився син Сергій Олександрович. Він став офіцером російської армії і загинув 1918 року під час громадянської війни в Росії. Його дружина — Марія Павлівна Кудашева (у другому шлюбі — Роллан) була талановитою перекладачкою, близьким другом М. Цвєтаєвої, Б. Пастернака, М. Волошина, І. Еренбурга, пізніше — Р. Роллана.Внук О. Кудашева, син Сергія Олександровича і Марії Павлівни — Сергій Сергійович Кудашев, як і його дід, мав нахили до природознавства. Він навчався на механіко-математичному факультеті Московського державного університету імені М.Ломоносова. Згодом     С. С. Кудашев був усиновлений французьким письменником Роменом Ролланом і перед війною зі своєю матір'ю та вітчимом жив у Франції. Коли почалася війна, він повернувся до Москви, закінчив артилерійські курси і пішов на фронт. Сергій Сергійович Кудашев загинув у боях під Москвою в листопаді 1941 року . Рід Кудашевих був досить великим, мав багато гілок , що не обірвалися і до нашого часу .  Однією з відомих представниць роду була поетеса Раїса Адамівна Кудашева (дод. Г). Народилася в 1878 році у сім`ї московського службовця по закінченні гімназії працювала гувернанткою , вчителювала у міських школах, займала посаду бібліотекаря . Друкувалась з 1896 року переважно в журналах «Малютка» , «Светлячок», «Солнышко». Написала близько 200 творів . Її вірш  «В лесу родилась ёлочка», написаний в 1903 році співали тисячі дітей, хоча вперше  під прізвищем автора надрукований лише в 1941 році . Померла в 1964 роц.  У 1880 році землі і маєток Кудашевих у Малій  Висці було продано новому господарю – землевласнику Улашину . Зараз  у  Малій Висці про Кудашевих нагадують залишки їхнього  родового маєтку (дод. Д).


2.Дворянська родина Ерделі
У 1755 році разом з балканськими переселенцями, які утворили військово-землеробську колонію під назвою Нова Сербія у наші краї прибув Ерделі Петро Семенович. Прізвище  Ерделі походить з Угорщини. Його син Ерделі Олександр Семенович (1826-1898)  протягом 16 років був губернатором Херсонщини, мав вищий державний ранг таємного радника .У 1857 році збудував маєток у Ерделівці (с.Леніне). Почесний громадянин м.Єлисаветграда .У некролозі в «Сборнике Херсонского Земства» значиться, що похований О.С.Ерделі в маєтку Ерделівці, що за 30 верст від станції Плетений Ташлик , у родинній усипальниці поблизу церкви .   Його дочка Ерделі Ксенія Олександрівна (дод. Е ) 8 лютого1876 року  народилася у селі Миролюбівці (Кіровка ) . Народна артистка СРСР . У 1899 році закінчила Смолінський інститут у Петербурзі, викладала в Пербурзькій консерваторії  (1894-1899). Працювала в оркестрі Великого театру, викладала в консерваторії (1900-1907). 1907-1918 – перебувала в гастрольних трупах . У 1918-1944 – на педагогічній роботі в Московській консерваторії , водночас солістка Великого театру .У 1944-1954 році викладала в музучилищі. Автор низки педагогічних та музичних творів, зокрема – для арфи з оркестром. Ксенія Ерделі вважається основоположницею радянської школи виконавства на арфі. Вона була першою сольною виконавицею на арфі в Росії і СРСР, переклала для арфи ряд творів, їй присвячені твори композиторів-сучасників: Сергія Василенка, Рейнгольда Глієра та інших . Серед учнів Ерделі — її племінниця Ольга Ерделі (дод. Ж ), Віра Дурова та багато інших. У 1966 році за видатні заслуги їй було присвоєно звання Народної артистки СРСР, рік по тому вийшла друком книга її мемуарів «Арфа в моєму житті». Померла  27 травня 1971 року у Москві . Інший представник роду поміщик Ерделі Є.Г володів 2500 десятинами землі, невеликим сільцем .У 1838 році влаштував на своїй садибі парк-сад .Його родич Ерделі М.Я. купив у 1835 році 800 десятин землі поблизу Єлисаветграда і заклав сад. Ще один представник роду  Ерделі Яків Григорович (23жовтня 1856 р-1919) (дод. З).  Мав двох братів Івана та Георгія .У 1877 році закінчив Олександрівський ліцей і вступив на службу по Міністерству внутрішніх справ з відкомандируванням в розпорядження Рязаньського губернатора .У листопаді того ж року перейшов на військову службу у лейб-гварддію Гусарського полка Його Величності .  А у березні 1879 був назначений корнетом а у березні того ж року звільнився від військової служби  для вступу на цивільну . У 1882 році оселився у своєму маєтку в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії , присвятив себе веденню господарства і громадської діяльності. Обирався гласним Єлисаветградського повітового земства (з 1882 ) , почесним мировим суддею Єлисаветградського повіту ( з 1882 ) , Єлизаветградським повітовим предводителем дворянства    ( 1892-1902 ) , головою Херсонської губернської земської управи (1906). З 1887 до 1905 року земське зібрання обирало Ерделі почесним попечителем і головою Правління Єлисаветградського земського реального училища , згодом Яків Єгорович залишався його почесним попечителем . У 1903 році , за поданням міністра народної освіти , був назначений  дійсним стацьким радником . У липні 1906 був призначений Мінським губернатором і пробув на цій посаді понад шість років . У цей час в губернії , серед іншого , були введені земські установи . Також було обрано почесними світовим суддею Мінського повіту. За адміністративну діяльність в губернії був наданий кількома орденами. У жовтні 1912 був обраний в члени Державної  Ради від Херсонського земства. У Державній Раді примкнув до групи центру, брав участь у роботі багатьох комісій.
  Був убитий більшовиками  під час Червоного терору .У формулярі Ерделі Я.Г. значиться : «Член учетно-ссудного  комитета по сельскохозяйственным кредитам , почетый попечитель Елисаветградського земского реального училища , действительный статский советник . Из потомственых дворян Херсонской  губернии,  владеет 1554 десятинами  земли  в Елисаветградском уезде . Попечитель Елисаветградского уездного дворянства с 1892 года ….». За активну політичну і громадську діяльність та відмінну військову службу був нагороджений багатьма орденами та медалями в тому числі Орденом Святого Станіслава 3-ї ; 2-ї ; 1-ї ; степ. (1908)  ; Орденом Святої Анни 3-ї;2-ї; 1-ї ; степ. (1911); Орденом  Святого Володимира 4-ї ; 3-ї ; степ. (1906) ; Медалью «В пам'ять 300-ліття царствования дома Романових» (1913)  і навіть персидським Орденом Льва і Сонця 2-ї ст. (1909). Мав дітей :  Ольгу, Гліба, Раїсу , Володимира , Георгія. Дружина – дочка гвардійського капітана Віра Петрівна Живкович  ( народилася 23 жовтня 1856 року).  Син Георгій (1883-1954), випускник МВТУ, інженер. Учасник Першої світової війни, підпоручик, кавалер Георгіївських хрестів 3-й і 4-го ступенів. Залишився в Радянській Росії, неодноразово заарештовувався, в 1941-1946 роки жив у засланні .  Онука Ольга Георгіївна Ерделі  народилася  1927 року. Радянська арфистка , професор Московської консерваторії.Племінниця та учениця професора Ксенії Олександрівни Ерделі . Більше 40 років була солісткою Великого Симфонічного Оркестру Радіо і Телебачення імені П. І. Чайковського . У 1945 році закінчила Центральну музичну школу, в 1950 році - Московську консерваторію (клас К. А. Ерделі ) , в 1954 році - аспірантуру.У 1949 році , будучи студенткою Московської консерваторії , завоювала першу премію на конкурсі Всесвітнього фестивалю демократичної молоді і студентів у Будапешті. Заслужена артистка РРФСР ( 1972) та народна артистка РРФСР ( 1986). Відомим  представником роду був Ерделі Іван Григорович (1870-1939) (дод. И). Народився у с.Ерделівка  генерал від кавалерії          ( 18.6.1917 ) . З дворян Херсонської губернії , одружений на племінниці дружини графа Л.Н. Толстого. Освіту здобув у Миколаївському кавалерійському училище             ( 1890 ) і Миколаївській академії Генштабу ( 1897). З лист. 1899 штаб -офіцер для доручень при штабі Кавказького ВО . З 12.9.1900 старший ад'ютант штабу генерал- інспектора кавалерії великого князя Миколи Миколайовича. З 22.6.1905 старший діловод канцелярії  Ради державної оборони . З 9.6.1907 командир 8 -го драгунського Астраханського полку, з 15.5.1910 - лейб-гвардії Драгунського полку. З 6.11.1912 генерал- квартирмейстер штабу військ Гвардії і Петербурзького ВО . З початком війни 19.7.1914 призначений генерал- квартирмейстером штабу 6 -ї армії. 9.8.1914 переведений на ту ж посаду в 9 -у армію ген . П.А.Лечіцкого . З 18.10.1914 командувач 14 -й кав. , З 13.5.1915 - 2 -й гвардійської кав. дивізією. 9.3.1915 нагороджений Георгіївською зброєю . C23.ll.1916 начальник 64 - й.пех . дивізії, з 6.4.1917 командир XVIIIАК . З 30.5.1917 командувач 11 -ю армією (фактично 4.6-9.7.1917 ) . До початку Червневого настання армія розгорталася в районі Дубно - Броди і включала в себе VI , XVII , XXXII , XLIX , V Сибірський і I Туркестанський АК , а також VII кінний корпус. 18 червня ( 1 липня) атакував противника лівим флангом і силами VI АК ( 4 - я , 16 - я , 151 - я , 155 - я Пех. Та 2 - я Фінляндська стрілецька дивізії) прорвав фронт XXV австро- угорського корпусу на стику 2 -й австро- угорської та Південної герм, армій у Конюхов. 19 червня (2 липня) XLX АК ген. В. І. Селівачова мав успіх у Зборова . 20 червня ( 3 липня) наступ зупинився . 22 червня ( 5 липня) знову зробив атаку силами XVII і XLIX АК , але успіху не добився. Всього в Зборівській  битві (18-22 червня) армія взяла 19 тис. полонених і 31 гармат . З 12 липня командував Особливою армією , помінявшись місцями з генералом  П.С. Балуєвим . Взяв активну участь у виступі генерала  Л.Г. Корнілова.  29 серпня відсторонений від командування, арештований і перевезений в Биховську в'язницю. У листопаді втік разом з іншими  з Бихова і поїхав на Дон, де з перших днів брав участь у формуванні Добровольчої армії. Учасник 1-го Кубанського ( Крижаного ) походу. У січні-березні 1918 - представник Добровольчої армії при Кубанському крайовому уряді. У березні- квітні 1918 командував окремою Кінної бригадою Добровольчої армії, з травня до кінця серпня . 1918 - 1 - ї кінною дивізією. У січні 1919 відряджений в Закавказзі для встановлення зв'язку з представниками англійського командування. З квітня  1919 володарь і командувач військами Північного Кавказу, 25.4.1920 переведений в резерв чинів при Військовому управлінні ЗСПР . У 1920 емігрував до Франції, працював акомпаніатором, шофером. Активно брав участь у діяльності РОВС, член правління Товариства взаємодопомоги колишніх юнкерів Миколаївського кавалерійського  училища. 21.3.1930-29.6.1934 голова Спілки офіцерів - учасників Великої війни. З 29.6.1934 начальник 1 -го відділу РОВС , що поєднував його чинів на території Франції , і голова  відділення Спілки учасників 1 -го Кубанського походу ; проте незабаром залишив ці пости. Помер у Парижі  (Франція) у 1939 році похований на російському кладовищі Сен-Женевьєв-де-Буа.
 3. Матеріальна спадщина родин Кудашевих та Ерделі
Значний внесок в розвиток регіону  зробили дворянські родини . Вони володіли великими правами і територіями та були заможними людьми . Все це давало їм можливість значним чином впливати на політичний, культурний, релігійний та економічний розвиток держави . Дворянські родини Кудашевих та Ерделі не були виключенням . Представники  цих родин вели активну діяльність в різних галузях суспільного життя . Вони займали важливі державні та військові посади, що дозволяє стверджувати про їхнє високе положення в суспільстві і про великий внесок в розвиток краю.  Перша назва  Малої Виски (Кудашево) походить від прізвища місцевих дворян Кудашевих.  Княгиня Кудашева побудувала двоповерховий будинок , обєднаний в єдиний ансамбль з одноповерховим  «крилом» . Саме тут знаходилася кухня . На першому поверсі розміщувалася вітальня, зала, інші кімнати для прийому гостей . На другому – знаходилися спальні кімнати . Вікна, двері для маєтку виготовлялись у Петербурзі і Москві. Підлога будинку мала верхні та нижні яруси,  нижній встилявся піском. Банкетні зали виблискували паркетом . Розкішні бронзові дверні ручки, мармурові пороги,  каміни (дод. К), сходи  (дод. Л ), величність парадних дверей свідчили про багатство, розкіш . Просторі підвали, підземні переходи вражають і сьогодні простотою конструкції та архітектурною довершеністю . З боку парку, на висоті другого поверху, на всю довжину маєтка простягався балкон (дод. М). Сьогодні його немає, але місце, де він був, ще можна помітити . Одночасно зводилися стіни до 30 великих і малих приміщень – будинок для керуючого, комори та інші приміщення . Поряд з маєтком було побудовано церкву  (яка була зруйнована в 1935 році ) . Церква вражала своєю чарівністю та оригінальністю. Архітектори спланували церкву так , що основа її являла собою хрест і над кожною стороною хреста височіли чотири невисокі бані. Стиль, в якому будувався храм, відповідав прийнятим на той  час нормам : невеликі вікна, продовгуваті невисокі бані , просте оздоблення стін . У районі нинішнього стадіону, головної вулиці Малої Виски, обладнувався тік, збудували склади для зерна, конюшні, псарні. Біля будинку було закладено парк, а на протилежному боці річки – сад. Сьогодні від усього цього залишився парк і будинок . В останньому з 1922 року розмістилась місцева загально освітня школа №3. Будинок, який збудувала княгиня Кудашева сьогодні є історичним центром міста. Саме з його зображенням до 250-річчя міста було випущено ювілейний календарик. Чимало для розвитку регіону зробили представники  дворянської родини Ерделі. Свого часу О.С. Ерделі сприяв спорудженню  водогону, урочисте відкриття якого відбулося 17 травня 1893 року. З іменем Олександра Семеновича  Ерделі також пов`язують  відкриття 8 вересня 1879 року Єлисаветградської чоловічої гімназії, заснування 1885 року нічного притулку на 150 чоловік. За його великі заслуги перед місцевими громадами у м.Херсоні було названо одну з вулиць в його честь, а саме вулиця Ерделівська. Багато для розвитку культури і освіти у нашому краї зробив Ерделі Яків Григорович. Він був дійсним членом Єлисаветградського товариства поширення грамотності. Інший представник дворянської родини Ерделі Є.Г  у 1838 році влаштував на своїй чудовій садибі поблизу річки Кільтень, в урочищі Копанки, прекрасну плантацію, що більше нагадувала парк . Парк-сад займав більше 12 десятин, був перерізаний каналами . Його родич Ерделі М.Я.  купив у 1835 році 800 десятин землі поблизу міста Єлисаветград , заклав сад на 25 десятинах .У ньому нараховувалося біля 200 порід дерев.Родина Ерделі  також мала свій маєток. Він знаходився у селі Ерделівка (Леніне) (дод. Н). Маєток збудований у 1857 році графом Ерделі Олександром Семеновичем . До складу маєтку входить 2 поверховий будинок,  який складався з трьох частин : центральної, де проживав граф з родиною, ліве та праве крило, де знаходились службові приміщення, жили слуги. В підвальних приміщеннях розташовувалось своєрідне пічне опалення димове тепло з якого обігрівало весь будинок. За свідченням старожилів маєток був «небаченої краси», унікальним приміщенням. Життя в маєтку було сповнене своїх радощів та перепитій. До наших днів дійшли перекази й легенди про родину графа Якова Ерделі в якого було два сини – Жорж та Гліб, та дві доньки – Ольга та Лідія (дод. П). До будинку прилягав парк , який займав площу майже 8 гектар . В парку поряд з звичайними для нашої місцевості – дубами, кленами, березами росли й такі екзотичні дерева : форзація, бархат амурський, черемха, сосна. В центрі маєтку знаходився ставок – озеро Кришталеве, до якого вели кам’яні  східці від самого будинку. Завдяки насадженням дерев село змінило назву з емоційної  Чубарівки перетворилося в мальовничу Гаївку, згодом Ерделівку. Нині село Ленінка. Маєток приносив багато користі для нашого краю і за часів радянської влади. У приміщені маєтку довгий час аж до 1956 року  працював Ленінський зоотехнічний технікум. Випускники якого працювали у сільськогосподарській галузі району та області . У 1956 році технікум перевели в Новомиргород , а у маєтку розмістили школу інтернат. Нажаль у 1999 році люди та час остаточно зруйнували прекрасний будинок-маєток і до нашого часу збереглися лише безликі руїни. Але  я знайшов людину, яка протягом 1950-1954 років навчалася у Ленінському зоотехнічному технікумі і може  багато розовісти про маєток та його долю – ця людина Мала (Туз) Тамара Володимирівна (дод Р). Крім усних свідчень у неї збереглися фотографії  частини маєтку який  на той час майже не зазнав капітальних змін і добре зберігся. Всі ці зібрані матеріали допоможуть краще зрозуміти і наочно відобразити внесок родини Ерделі у розвиток регіону. Отже, родина Кудашевих та Ерделі  залишили слід в історії і у свій час зробили не мало для розвитку регіону та держави у цілому. Саме тому було підняте питання про можливе переіменування однієї з вулиць міста Мала Виска в честь одного з відомих представників дворянської родини Кудашевих.  Оскільки, складно прийняти будь-яке рішення без ознайомлення з думкою громадськості я провів анонімне соціологічне опитування  на цю тему у місті Мала Виска . Мною були виготовлені анкети відповідь на питання яких дає ясну картину  громадської думки на тему родини  Кудашашевих та ставлення населення до можливого перейменування вулиць в честь представників цієї дворянської родин . Як виявилося більшість корінних жителів Малої Виски знають достатньо  про історію Малої Виски та місце в ній дворянської родини Кудашевих , щоб міркувати про можливе перейменування вулиці . Судячи з всього широку відомість ця дворянська родина отримала завдяки тому, що зберігся їхній родовий маєток основна архітектурна пам’ятка історичного центра Малої Виски. Більшість опитаних мною містян підтримали ідею про перейменування  вулиці . Більший плюралізм думок спостерігається  при виборі тої постаті в честь якої було б названо вулицю. Але все ж представники родини не настільки відомі, щоб вибороти беззаперечне лідерство, тому більшість опитаних підтримали загальну назву роду і перенесення її на назву вулиці, а саме вулиця Кудашева. У рамках своєї роботи я провів іще одне соціологічне опитування у селі Ленінка метою якого було визначити чи підтримало б місцеве  населення навіть не перейменування села, а повернення йому історичної назви Ерделівка. За результатами опитування виявилося що майже всі опитувані мною мешканці села схвалюють таке рішення. Це і не дивно адже теперішня назва села Ленінка в честь В.І.Леніна аж ніяк не стосується цього населеного пункту, а от назва Ерделівка є історичною і характеризує значний період історії населеного пункту. З урахуванням усих цих фактів випливає зрозуміле і науково обґрунтоване рішення про те, що цей населений пункт потрібно перейменувати . І найкращою назвою для села стала б його історична назва, а саме Ерделівка.  

ВИСНОВКИ :
Тема дворянські родини краю не вичерпується дослідженням представників  двох родин Кудашевих і Ерделі та їхнім внеском у історію. На території Маловисківського району  довгий час проживало ще багато різних дворянських родин, які також вплинули на розвток історії та регіону. Чим детальніше і глибше будуть досліджені інші дворянські родини тим краще ми зрозуміємо  історію нашого краю протягом  18-19 ст. У моїй науковій роботі мені вдалося зібрати багато цінної для історії нашого краю матеріалів. Я проводив пошукову роботу в інтернеті і спеціальній науковій літературі, зустрічався з старожилами та відвідував місця пов’язані з дворянськими родинами краю. У процесі дослідження дворянських родин мною були опрацьовані рідкісні джерела такі, як книги закордонних авторів на цю тему та деякі рідкісні фото які стосуються історії дворянських родин Кудашевих та Ерделі. Беручи до уваги вище сказане можна з упевненістю сказати, що  мені вдалося глибоко дослідити життя представників дворянських родин Кудашевих та Ерделі і їхній внесок у історію. Проведені соціологічні опитування дозволили визначити рівень ознайомлення населення по данній темі та підтвердило можливість перейменування села Ленінка та увіковічення родини Кудашевих у назві однієї з вулиць міста Мала Виска. Все це підтверджує актуальність данної теми і її важливе суспільне значення  на фоні  переосмислення Історії України у наш час.

СПИСОК ВИКОРИТАНИХ ДЖЕРЕЛ :
1.Стаття О.Кротова  «Дворянські родини на території краю» //  Культурно – Освітні процеси у 19 столітті – Кіровоград 2004 рік.   
 2. Стаття С.Сіренка «Дворянські родини маловисківщини»  //  Культурно – Освітні процеси у 19 столітті – Кіровоград 2004 рік.         
 3. Г.М. Перебейніс  « Кудашева Марія Сергіївна» // Відомі люди маловисківщини - Кіровоград 2007 рік.                                                                                                                          4. Стаття «Кудашев  Олександр Сергійович»  //ru.wikipedia.org                                        
5. Г.М. Перебейніс  « Раїса Адамівна Кудашева» // Відомі люди маловисківщини - Кіровоград 2007 рік.                                                                                                                            6. Стаття «Раїса Адамівна Кудашева»  //ru.wikipedia.org.                                          
  7. Г.М. Перебейніс   « Ерделі Петро Семенович » // Відомі люди маловисківщини - Кіровоград 2007 рік.                                                                                                                    
  8. «Нова Сербія» С.П.Шевченко 2004 рік                                              
 9. Стаття «Ерделі Ксенія Олександрівна» // ru.wikipedia.org.                                
10. Г.М. Перебейніс   « Ерделі Є.Г.» // Відомі люди маловисківщини - Кіровоград 2007 рік.                                                                                                                                             11. Г.М. Перебейніс    « Ерделі Яків Григорович» // Відомі люди маловисківщини - Кіровоград 2007 рік.                                                                                                              12. Стаття « Ерделі Іван Григорович» // www.hrono.ru.                                        

 13. Стаття  «Маєток родини Кудашевих у 19 столітті» //  Культурно – Освітні процеси у 19 столітті – Кіровоград 2004 рік.

Немає коментарів:

Дописати коментар