Історія Маловисківського районного будинку дитячої та юнацької творчості

Нєдіна Світлана, Будулатій Владислав 

учні науково - дослідницького об"єднання

 "Історичне та географічне краєзнавство"

Історія Маловисківського будинку дитячої та юнацької творчості розпочалася у грудні 1953 року з відкриттям на базі восьмирічної школи №2 Будинку піонерів.

В січні 1954 року було відкрито гуртки: фотолюбителів, шаховий, керівник гуртка Сорока Василь Костянтинович; драматичний, танцювальний – керівник гуртка Кошова Марія Михайлівна; авіамодельний, пізніше гурток «Різьба по дереву» - керівник гуртка Кудря Іван Юхимович.

Про роботу Будинку піонерів у 1954 році ми дізнаємося з публікації у газеті «Червоний прапор» першого директора Чернія Валентина Андрійовича ( нині покійного) :

«….Весною нинішнього року в Малій Висці відкрито районний Будинок піонерів. Задовго до закінчення навчального року в школах ми зуміли організувати роботу десяти гуртків: драматичного, художнього читання, юних трактористів, авіамоделістів, фотолюбителів, фізкультурного та ін..

Історія Смолінської ЗШ №2 ІІ-ІІІ ст.

Шумейко Оксана 

учениця Смолінської ЗШ №2 ІІ-ІІІст.

1908 – 1912 роки – період масового відкриття земських шкіл – початкових і двокласних у с.Березівці. Вже в 1914 році закінчилося будівництво школи, із якою відтепер буде тісно пов’язана історія села.

Із розповідей старожилів, які зібрала вчитель Ухань Лідія Василівна, школа будувалась із місцевого матеріалу. Пісок, глину брали неподалік від школи, де був пустир. Цеглу виробляли за особливим рецептом, а щоб вона була міцнішою, в розчин додавали білок яйця. На будівництво школи було залучено місцеве населення та фахівці.

Земська школа відкрила двері для всіх дітей села Березівка і навколишніх сіл. На жаль, хто був першим директором школи невідомо.

Під час окупації, яка тривала у селі 2 роки і 7 місяців, було паралізовано всі ланки господарства, в тому числі і освіту. Багато вчителів у шинелі солдата, йшло по важких дорогах війни, скільки не повернулось, а ті, що повернулись, знову ввійшли в школу і класи, дарували своїм вихованцям світло знань. Протягом 1941 – 44 років фашисти займали школу під стайню для коней. Щеміло серце педагогів, батьків, дітей. Але всі вірили в перемогу і вона прийшла в село в березні 1944 року. І хоч війна тривала, та навчальний 1944 – 45 рік почався. Шкільне приміщення було зруйноване, парти, столи спалені, тому навчання дітей проводилося у тимчасовому приміщені.

Розвиток освіти в селі Паліївка

Ставнійчук Катерина

учениця Паліївської ЗШ І-ІІІ ст.

У 1894 році в селі Паліївці була відкрита церковно-приходська школа, будівля якої розташовувалась на території сучасного парку. За переписом населення 1895 року всього в селі проживало 1153 особи. З них письменних: чоловіків – 20, жінок – 3. Мешканці села дуже турбувалися про те, щоб дати дітям освіту. Про це свідчить такий факт. 8 лютого 1913 року сільська сходка винесла рішення про необхідність побудувати в селі двокласну земську школу. Її було побудовано у 1927 році. Приміщення нової школи знаходилось поблизу церкви. Тепер тут навчалися учні старших класів, а молодші школярі навчалися у приміщенні старої церковно-приходської школи.

Першим директором нової школи був Тюпа Володимир Іванович. Також жителям села запам’ятався вчитель на прізвище Фіркало, який виділявся своєю жорстокістю.

У 1929 році була зруйнована церква, а міцне дерево, з якого була побудована церква, стало будівельним матеріалом для огорожі шкільного подвір’я.

У 1933 році директором школи став Пітецький Андрій Афанасійович. Він займав цю посаду до початку Великої Вітчизняної війни.

В роки окупації в приміщенні школи була пекарня, пізніше, коли фашисти зайняли село, із школи зробили стайню для німецьких рисаків.

Після війни першим директором був Пигида Іван Васильович, завпедом – Мацкул Валентина Семенівна. Вони очолили педагогічний колектив Паліївської семирічки, на долю якого саме і випали найтяжчі роки становлення освіти на селі у повоєнний час. Навчанням і вихованням учнів ( а серед них було багато переростків) займалися такі вчителі: Левіцька Л. Т. , Козіна К. І. , Скляренко О. С. , Путник Н. А. , Єпішко Л. А. , Єпішко Г. В.

Історія освіти в с.Олександрівці

Федорова Аліна

учениця Олександрівської ЗШ І-ІІІ ст.

Історія села починається у ІІ пол. ХVІІІ ст. На жаль, точної дати засування села невідомо. Так, у книзі «Історія міст і сіл УРСР: Кіровоградська область» вказано, що село засновано у 50-х рр. ХVІІІ ст. Історія села мало досліджена, а тим паче історія освіти. Це вперше зроблено в даній роботі. Дослідження бере початок з  часу підготовки до відзначення 30-річчя сучасного приміщення  школи, яке вступило в експлуатацію 1 вересня 1978 року.

Першою школою в Олександрівці була церковно-приходська школа, яка існувала на поч. ХХ ст. Так відомо, що у 1905 р. у родині вчителя переховувався маловисківський революціонер Іван Школа. У цій церкві навчали дітей Закону Божому, церковному співу, церковно­слов'янському читанню, російської мови, арифметиці, чистописанню. Керував навчанням священик. У школі дітей було дуже мало, правила поведінки занадто суворі. З меблів були невеличкі столи та стільчики, дехто писав навколішки або сидячи на підлозі. В багатодітних сім’ях, де не було коштів, діти ходили до школи по черзі, в одному і тому ж кожусі чи валянках. Книжки носили в полотняних сумках власного пошиття, а в кишені обережно тримали чорнильницю.

Такі навчальні заклади проіснували до грудня 1917 року, поки Ухвалою Ради народних комісарів «Про передачу справи виховання і освіти з духовного відомства у ведення народного комісаріату по освіті» були ліквідовані. Але головна причина, що школа перестала існувати – це громадянська війна.

У 1922 р. у селі почала діяти нова школа, яка складалась з 2-х кімнат. Навчання проводили два учителі Мокріцький (на жаль, ім’я і по батькові невідомі) та Бранг Федосія Яківна. Вони викладали такі предмети: українську мову, математику, історію, читання і навіть фізику. У 20-х рр. існував і лікбез для старших людей, яких вчили читати і писати.

Історія Мануйлівського НВК

Чайковська Тетяна, Шевченко Лілія

учениці Мануйліського НВК

Мануйлівський навчально- виховний комплекс ”Загальноосвітня школа І – ІІІ ст. – дошкільний навчальний заклад ” сьогодні - заклад освіти , в якому навчаються діти сіл Мануйлівка, Лутківка, частини с. Паліївка та м. Мала Виска. Він є правонаступником кількох освітніх закладів, які в різні роки діяли на території Мануйлівської сільської ради. Досліджуючи минуле Мануйлівського НВК, неможливо обійти увагою історію Лутківської, Новокостянтинівської шкіл, які в ІІ половині 20 століття припинили існування, але залишили помітний слід в серцях сотень їх вихованців.

Перші достовірні відомості про початки шкільної освіти на території Мануйлівської сільської ради припадають на кінець 19 століття, хоча доступні документи не дають точної відповіді коли саме тут почали працювати сільські школи .

Систему шкільної освіти в другій половині 19 століття в нашому краї, як і в усій Російській імперії, складали заклади різного типу . Основи цієї системи заклала освітня реформа російського імператора Олександра ІІ , здійснена в 60- х роках. У липні 1864 р. згідно з «Положенням про початкові народні училища» запроваджувалася єдина система початкової освіти. Створювати початкові школи дозволялося державним і громадським установам, а також приватним особам. Керівництво і контроль за навчально-виховним процесом покладався на повітові та губернські шкільні ради, до яких входили представники влади, земств і духовенства. До обов'язкових предметів належали граматика, арифметика і Закон Божий. Перетворення у галузі середньої освіти визначалися статутом від 19 листопада 1864 р., згідно з яким в імперії створювалися класичні та реальні чоловічі й жіночі гімназії з платним навчанням. Випускники реальної гімназії могли вступати до вищих технічних навчальних закладів, класичної гімназії - до університетів. Проведена в цьому ж 1864 році земська реформа надала можливість новоутвореним органам місцевого самоврядування  будувати й утримувати земські школи. Територія імперії поділялася на освітні округи.

В нашій сільській місцевості набули поширення саме школи грамоти, які в Росії до 1917 були відомчими або приватними 1- і 2-річними школами початкового навчання. В 1891 вони були передані Синоду на правах церковно-приходських. Церковно – приходські школи були початковими школами при церковних приходах в Росії і перебували у віданні Синоду. Назва шкіл була закріплена в 1884 Правилами для церковно-приходських шкіл, а раніше вони називалися приходським училищами. Термін навчання складав 2 роки (у деяких 4 роки), а з початку 20 століття - 3 роки (у деяких 5 років). Після революційних подій 1917 р. були скасовані.

Історія Маловисківської ЗШ №3 І-ІІІ ст.

 Бакалінська Анна, Холодний Олександр

учні Маловисківської ЗШ №№ І-ІІІ ст.

У 1863 р. Мала Виска стає містечком. Але культура, освіта, медичне обслуговування були розвинені слабо. За переписом 1883 року з 3061 селянина лише 28 уміли читати і писати. Восени 1886 року в місті було відкрито першу початкову (церковно-приходську) школу, яка розміщувалася в будинку на нинішній вулиці Київській біля колишньої друкарні (тоді був будинок волосного управління). Як пише Г.М.Перебийніс у своїй книзі «Школа над Виссю»: «На церемонію відкриття першого в історії нашого міста навчального закладу зібралося сотні маловищан, в тому числі волосне начальство. Першими учнями стали 97 хлопчиків і 13 дівчаток».

У 1909 році відкрито було початкову земську школу. Тривалий час до Великої Вітчизняної війни і по війні тут була початкова школа №1, пізніше (70-80-ті рр.) розміщувався районний будинок піонерів, а нині будівлі не існує. З 1912 року починає працювати земська двокласна школа, у якій діти навчалися п’ять років. За радянської доби тут розміщувалася семирічна, пізніше-восьмирічна, школа №2 ім.І.Я.Франка. У 1980 році вона була приєднана до школи №3, а в приміщенні функціонував міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Сьогодні тут працює Маловисківська гімназія.

Отже, перед Жовтневою революцією в Малій Висці було три школи, які давали тільки початкову освіту і навчання в яких велося на російській мові. Але наявність шкіл не вирішувало проблем навчання дітей села.

Мабуть тому у серпні 1919 року в єлисаветградській газеті з’явилась замітка про бажання населення Малої Виски мати вище початкове училище. Справу з організації училища було доручено вчителям Мочульському Олексію Михайловичу та Лішиній Антоніні Михайлівні. Після клопіткої роботи училище було створене в приміщенні земської школи №2. Однак адміністрація цукрового заводу висловила бажання, щоб діти робітників і службовців відвідували паралельні класи на території цукрозаводу. Урочисте відкриття училища і паралельних класів у заводі відбулося 11 жовтня 1919 року. Цей день вважається днем народження Маловисківської школи №3.