Сторінками історії рідної школи

Грабова Альбіна

учениця 11-А класу Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..

Грабовий С.Я.

вчитель Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..

Школо, рідна школо!

Через твій поріг

Вийшли ми на простір

Осяйних доріг.

В.Бровченко

Час - це ріка, інколи спокійна, інколи бурхлива, яка несе у небуття події, людські пристрасті, добрі і негожі діла, залишаючи на березі поодинокі залишки суспільних явищ і людських поривань, що здавались колись значними і величними. Так, час - це мірило людських та суспільних цінностей, багато з них згодом змінюють своє значення та ціну. І завжди поруч з цим невпинним та невблаганним плином байдужого до всього часу - вдячна людська пам'ять.

У нашого народу здавна так ведеться крізь віки, від роду і до роду, на майбутнє той лиш має право, хто минуле панята народу”.

Я щаслива тим, що стала свідком переходу в нове тисячоліття. Така можливість випадає не кожному. “У драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість”, - писала Ліна Костенко. Та кожен повинен пам'ятати, що наші радості і біди, наш спокій і неспокій входять яскравим рядком в літопис нашої країни. А так хочеться зазирнути в глибінь років, щоб краще пізнати навколишній світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. “Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”, - любив повторювати В.О.Сухомлинський. І такий яскравий слід в житті кожної людини залишає рідна школа.

Школа! Як багато вона означає для кожного з нас. Наша Злинська перша славна своїми традиціями, учнями, вчителями, історією.

Злинська середня російська школа (без номера, так вона називалась в період її створення) була до 1934 року семирічною школою для дітей росіян та українців. В 1934-35 навчальному році була реорганізована в середню школу з російською мовою викладання. До 1929 року вона розміщувалася в будівлі бувшої міністерської (двокласної) школи, яка знаходилась на тому місці, де зараз знаходяться будинки по провулку Привокзальному сімей Яковлевих та Разіних. З іншого боку розташовані будинки по провулку Л.Толстого сімей Письменних, Ходаковських та Новікових. Це була велика красива садиба з фруктовим садом і широкою алеєю, на якій були висаджені берези. Саме цією алеєю і з'єднувалися провулки Привокзальний та Л.Толстого.

В центрі садиби розташовувалася довга цегляна одноповерхова будівля з залізним дахом. Поряд була побудована глиняна хатка - житло директора. Перед садибою був газон і величезна клумба, на якій завжди висаджували квіти. Взагалі це було одне з самих красивих місць в селі. В будівлі знаходилось шість класних кімнат і невеличка учительська. Площа класних кімнат складала 30-36 кв. м. Уздовж всього будинку розташовувався коридор шириною 2 м. світло падало в класні кімнати з лівого боку і це було дуже зручно для учнів з точки зору гігієнічних умов навчання.

В кінці 20-х років, коли у населення виріс інтерес до освіти і радянський уряд видає постанову “Про школу”, виникає необхідність у подальшому розвитку шкільної мережі. Тому за рахунок державного бюджету в 1929 році було побудовано нове приміщення для початкової школи. Саме з цього часу і починається історія моєї рідної школи. Це була красива будівля, яка знаходилася в центрі села. Вона вміщувала в собі 4 класні кімнати, бібліотеку, учительську, кабінет директора, канцелярію, коридор довжиною 40м і шириною 2,5 м, вхідний коридор - фойє і квартиру директора з кухнею і двома кімнатами.