Шумейко Оксана
учениця Смолінської ЗШ №2 ІІ-ІІІст.
1908 – 1912 роки – період
масового відкриття земських шкіл – початкових і двокласних у с.Березівці. Вже в
1914 році закінчилося будівництво школи, із якою відтепер буде тісно пов’язана
історія села.
Із розповідей старожилів, які
зібрала вчитель Ухань Лідія Василівна, школа будувалась із місцевого матеріалу.
Пісок, глину брали неподалік від школи, де був пустир. Цеглу виробляли за
особливим рецептом, а щоб вона була міцнішою, в розчин додавали білок яйця. На
будівництво школи було залучено місцеве населення та фахівці.
Земська школа
відкрила двері для всіх дітей села Березівка і навколишніх сіл. На жаль, хто
був першим директором школи невідомо.
Під час
окупації, яка тривала у селі 2 роки і 7 місяців, було паралізовано всі ланки
господарства, в тому числі і освіту. Багато
вчителів у шинелі солдата, йшло по важких дорогах війни, скільки не
повернулось, а ті, що повернулись, знову ввійшли в школу і класи, дарували
своїм вихованцям світло знань. Протягом 1941 – 44 років фашисти займали школу
під стайню для коней. Щеміло серце педагогів, батьків, дітей. Але всі вірили в
перемогу і вона прийшла в село в березні 1944 року. І хоч війна тривала, та
навчальний 1944 – 45 рік почався. Шкільне приміщення було зруйноване, парти,
столи спалені, тому навчання дітей проводилося у тимчасовому приміщені.
У 1944 році школу очолив
Мартиненко Іван Маркович, який разом з педагогічним колективом почав ремонт
зруйнованого приміщення школи. Допомагали також батьки і діти. Дошки для парт
виміняли на яблука з шкільного саду в Черкаській області, скло військовим
керівником було доставлено з Дагестану. Школа була відремонтована за кілька
тижнів.
Дякуючи
високому професіоналізму, інтелігентності, тому, що це був вчитель від бога,
Іван Маркович створив працелюбний, творчий колектив.
Йшов 1945 рік. Школа в цей час
мала 3 га
землі під ліском та фруктовим садом, та 5 га землі під сільськогосподарськими рослинами
для шкільної їдальні. Збільшувалась кількість учнів, педагогічний колектив
поповнювався молодими вчителями.
Василь Володимирович Белінський
недовгий час був директором, а точніше виконував тимчасово обов'язки директора,
але ця людина працювала в Березовській школі 33 роки. Він був учителем
російської мови та літератури, історії. Довгий час займав посаду завуча школи.
Разом з своєю дружиною Валентиною Євдокимівною, яка теж прийшла в школу в 1949
р. працювали тут до виходу на пенсію, несли дітям світло знань і радощі.
Сучасну назву «Березівка» село
отримало в кінці 1947 року.
У цей період функціонувала школа,
де на 38 учителів припадало 500 дітей; був будинок культури, 3 бібліотеки з
фондом 17,4 тисяч книг, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, дитячі ясла і садки,
5 магазинів, відділення зв’язку.
У 1964 – 1967
роках Березівську школу очолював Цибульський Олександр Сергійович. Людина спокійна,
врівноважена, добра й творча. Повний сил та енергії він вливався в дружній
колектив учителів.
А вже у 1967 році посаду
директора займає на вигляд тендітна жінка, але жінка сильної волі, вимоглива до
себе та інших, енергійна, інтелігентна – Боброва Раїса Дмитрівна.
Раїса Дмитрівна мала талант помножений на працю і любов до
життя і дітей.
Вона правильно організувала свою
роботу, вміла допомогти кожному учневі відчути себе здібним, цікавим для
вчителів і своїх товаришів, вміла не виділяти надмірною увагою обдарованих і не
принижувати моралізаторством слабких. На уроках і на педраді вона як досвідчений
диригент керувала класом чи педколективом, давала кожному можливість „ зіграти
свою партію” без фальші, талановито. Велика увага приділялась у школі не лише
навчальному процесу.
Учні із задоволенням брали участь
в організації тематичних вечорів та заходів по відновленню народних традицій та
обрядів. Неодноразово на районних оглядах художньої самодіяльності колектив
учителів та учнів займав призові місця.
В школі працювала їдальня. Кошти на харчування
заробляли учні, зорганізувавшись у виробничі бригади, які працювали влітку в
колгоспі імені Ватутіна. Доводилося і буряк сапати і картоплю вибирати. Нелегка
праця не лякала учнів, бо винагородою завжди була організована адміністрацією
школи та керівництвом колгоспу екскурсія до визначних місць: Києва, Москви,
Ленінграду.
Таємничі операції «Білі ночі»
допомагали виховувати у комсомольців та піонерів школи милосердне, шанобливе
ставлення до ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці, взагалі
людей похилого віку. Постійно діючі тимурівські загони, надавали трудову
допомогу перерахованим верствам населення, отримуючи самі задоволення від своїх
нічних рейдів і дивуючи і радуючи жителів села.
Школа завжди для дітей та
вчителів була другою домівкою, тому кожен старався зробити її кращою. Виплеканий
руками вчителів та учнів сад, вирощені квіти на клумбах навколо школи, сприяли
вихованню справжніх громадян держави.
З початком масового видобутку
уранової руди, в селищі збільшувалася кількість жителів. З 1970 року школа
перейшла вже на навчання у дві зміни. Прибували і нові вчителі, які поповнювали
дружній колектив і працювали з ними до відкриття нової в 1979 р. школи вже в
смт. Смоліне, яке будувалося з 1973 р.
В складі поповнення були :
1. Радченко Зоя Олександрівна
2. Кас'ян Іван Іванович
3. Бобров Броніслав Леонідович
4. Подопригора Галина Євгенівна
5. Нехайчук Валентина
Олександрівна
6. Філоненко Валентина Олександрівна
7. Вербовська Людмила
Валентинівна
8. Неверчак Ніна Василівна
9. Суковата Людмила Володимирівна
10. Москаленко Раїса Петрівна
11. Осипова Віра Федорівна
12. Бельш Ольга Антонівна
13. Ященко Тетяна Никифорівна
14. Митрущенко Анастасія
Трохимівна
15. Веременко Валентина
Омелянівна
16. Гончарова Марія Кирилівна
17. Березовська Марія Кирилівна
18. Курбатова Валентина Василівна
19. Матяш Валентина Кіндратівна
20. Валявко Світлана Василівна
21. Дворнік Людмила Володимирівна
22. Штефан Світлана Петрівна
23. Назаренко Володимир Іванович
24. Пономаренко Олександр
Григорович
25. Пономаренко Валентина
Олександрівна
26. Лоїк Віта Іванівна
27. Марченко Тетяна Сергіївна
28. Паламарчук Неоніла Юхимівна
29. Порада Катерина Федорівна
30. Митрущенкова Анастасія
Трохимівна
Всі вони потім працювали, а деякі
і до цього часу працюють в школах №1, №2, №3 селища Смоліне.
20 липня 1976 року Указом
Президіума Верховної Ради Української РСР селищу біля села Березівка присвоєно
назву – Смоліно
В 1964 – 1976 роки у Березівській школі велася велика пошукова робота. Її
очолювала Ухань Лідія Василівна ( на фото ). Вона створила пошукову групу з
учнів школи.
Біля с. Березівка було знайдено
загиблих воїнів, які брали участь у визволенні села від фашистів в 1944 році.
Вони були поховані на сільському цвинтарі.
В період з 1973 по 1981 рік
посаду директора школи займали:
1. Касьян Іван Іванович
2. Гнибіденко Іван Федорович
3. Карпов Віталій Панасович
З 28 лютого 1977 року назва
Березівської середньої школи змінена на Смолінську середню школу.
З її стін вийшло чимало
випускників, які стали відомими в області, за її межами та за межами нашої
країни. Та якби високо не злетіли вихованці школи, вони пам’ятають свою
батьківщину, частиною якої є і рідна школа. І через 10, 20 та й 50 років
хочеться здійснити подорож у дитинство та юність.
У тепер уже Смолінській школі №1
із 20 серпня 1980 року 26 років пропрацювала на посаді директора школи Слуцька
Валентина Іванівна.
Колектив
працював творчо. Не рахувався з власним часом, захоплювався різними ідеями,
втілював їх у життя.З роками у школі склались свої традиції як в учительському
колективі, так і в учнівському.
Традиційними стали виступи
шкільної агітбригади на сценах сільських клубів, жителі чекали таких виступів і
ще більше поважали наставників своїх дітей. У дружньому учнівському і
вчительському середовищі проходили українські «Вечорниці», російські
«Поседелки». На зимових і літніх канікулах учителі супроводжували своїх
вихованців у екскурсіях. Відвідали Запоріжжя, Дніпропетровськ, Москву,
Ленінград, Каунас, Київ, Умань, Переяслав – Хмельницький, Канів.
Традиційними стали організовані
влітку виїзди табору праці і відпочинку на базі «Синюха» у Скалевому,
багатоденні та одноденні походи по місцях бойової слави, постійна допомога
людям похилого віку, цікаві тематичні вечори, відкриті години спілкування,
загальношкільні свята: гуляння «Зустріч весни», «Проводи зими», «Осінні
ярмарки», дні здоров’я, «Козацькі розваги». Учасником кожного заходу була
Валентина Іванівна, яка вимагала від організаторів детальної підготовки і
продумування кожної, здавалось дрібниці.
У нас славне минуле, нам є на
кого рівнятися, кого наслідувати. Зараз, на початку ХХІ століття колишня
Березівська школа працює, колектив дружній, злагоджений і на чолі із енергійним
директором Майстренко О.П. готовий, використовуючи інноваційні технології,
готувати молоде покоління для розбудови нашої незалежної Батьківщини.
Смолінська ЗШ №2 школа починає свою
історію з 1979 року. Саме тоді середня школа села Березівки була переповнена
(1200 учнів) і тому розпочалося будівництво нових шкільних приміщень. В 1979
році була здана перша черга шкільного містечка. Смолінські школярі отримали
прекрасне світле приміщення. А в 1985 році – друга черга шкільного корпусу, в
який перейшли старші класи ( 5-11 класи).Директорами були : Митрущенкова А.Т.,
Ященко Т,Н., Барановський В.Д.,Ємельянов
О.М., Радченко З.О., Гнибіденко І.Ф., Осипова В.Ф. Смолінська школа розділилася
на дві школи – Смолінська № 2 П-Ш ступенів та Смолінська № 3 - першого ступеня.
Березівська середня школа була перейменована в Смолінську середню школу № 1.
У 1991 році
було 74 класні колективи і близько 2000 учнів, працювало 100 вчителів.
Протягом цього періоду
директорами школи були:
1979 – 1982 рр. - А.Т.
Митрущенкова
1982 – 1985 рр. – В.Д.
Барановський
1985 – 1990 рр. – Т.Н. Ященко
1990 – 1993 рр. – З. О. Радченко
1993 – 1994 рр. – О. М. Ємельянов
1994 – 2001 рр. – І. Ф.
Гнибіденко
2001р.-2013рр – В.Ф.Осипова
Немає коментарів:
Дописати коментар