Кулик Олена
учениця Мануйлівського НВК
ЗШ І-ІІІ ст. –
дитячого дошкільного
закладу
Григорій Миколайович Перебийніс – наш видатний земляк. Цю фразу ми чуємо часто. Він – людина, про яку багато говорили і говорять.
Мені та частині учнів Мануйлівського навчально-виховного комплексу поталанило побачити Григорія
Миколайовича і почути його мудре слово: 1 вересня 2001 року він був присутнім на урочистому відкритті шкільного
історико-краєзнавчого музею. Його короткий, але щирий виступ про
необхідність вивчати і пам'ятати історію своєї родини, села запам'ятався
багатьом учням.
Про Перебийноса Г.М. як видатного педагога, краєзнавця написано багато. Разом з тим ми мало знаємо про нього як нашого земляка -уродженця Мануйлівки . Метою мого дослідження стало вивчення тих сторінок біографії
Григорія Миколайовича, які
пов'язані з нашою малою батьківщиною – Мануйлівкою, Лутківкою.
Перебийніс Григорій Миколайович – знана на Кіровоградщині, та й в усій Україні, людина. Як відомо, в 1952 році він закінчив Одеський педагогічний інститут , згодом обіймав посаду інспектора районного відділу освіти. В 1960 році
очолив педагогічний колектив Маловисківської середньої школи № 3, яким беззмінно керував 22 роки. Активно сприйнявши передові ідеї В.О.Сухомлинського,
Григорій Миколайович досягнув значних успіхів у педагогічній діяльності, за що
йому було присвоєно звання Заслуженого учителя України, відмінника народної
освіти УРСР та СРСР. У 70-80-х
роках – Григорій
Миколайович стає науковим кореспондентом науково-дослідного інституту
педагогіки України, науковим
працівником інституту АПН СРСР, викладачем
Кіровоградського педагогічного інституту.
Про Перебийноса – директора і вчителя писали авторитетні
вчені,
шановані люди.
«В Малій Висці середньою школою № 3 керує Григорій Миколайович Перебийніс. Почав на ниві
освіти з класовода. А тепер знає роботу школи в усіх її деталях. Щодня він
вчиться,
багато читає, відшукує новини з педагогічної літератури...» – говорив про нашого земляка Василь Олександрович
Сухомлинський.
«Малій Висці просто повезло – в ній живе такий розумний, такий добрий, такий надзвичайно цікавий чоловік, як Ви, Григорію
Миколайовичу. Спілкуючись з Вами, ми зрозуміли, яким повинен бути український інтелігент» – звертався
до нашого героя професор, доктор
наук Г.Д. Клочек.
Список захоплених відгуків, спогадів можна було б продовжувати, адже кожна людина, яка хоч раз спілкувалася з Григорієм Миколайовичем, потрапляла в полон його доброти, людяності, інтелігентності
і залишалася його прихильником назавжди.
Григорія Миколайовича ми знаємо як великого патріота
рідного краю і краєзнавця. Він автор
та співавтор більше 300 статей та
книг з проблем навчання та виховання, історії рідного краю. З 1983 року
дослідник Маловисківщини став директором районного краєзнавчого музею.
Відомо, що
Григорій Миколайович був справжнім ученим, пошуковцем. Вдома у нього відвідувачі бачили багату
бібліотеку, особистий архів цінних документів, переписку з цікавими і видатними
людьми, рукописи чергової праці, над якою невпинно трудився цей невгамовної
енергії і завзяття чоловік.
Та до яких висот не заносила б доля Григорія Миколайовича
він ніколи не забував про свою малу батьківщину – Мануйлївку, а точніше Новокостянтинівку, де він народився 10 січня 1922 року
,
звідки повела його в життя стежина долі. У своїх працях
про Маловисківщину він обов'язково згадував своїх земляків, події з історії
села. В книзі «Школа над Виссю» Г.М.Перебийніс з теплотою розповідає про
початок своєї педагогічної діяльності класоводом саме в Мануйлівській – тоді
семирічній школі у важкі перші повоєнні
роки, з вдячністю відгукується про своїх мудрих наставників – завучів нашої школи Єлисаветську Валентину
Іполитівну та Сінельника.
Немає коментарів:
Дописати коментар