Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.

четвер, 13 березня 2014 р.

Топоніміка краю



Овечко Анна              
учениця науково-дослідницького об’єднання                   
учнів «Історичне та географічне краєзнавство» МБДЮТ


Походженням географічних назв люди цікавилися з давніх часів. Так стародавні греки більш як дві тисячі років тому хотіли довідатися, звідки походять назви материків, морів, гір і низовин, стародавніх міст сходу тощо. На жаль це їм не завжди вдавалося, оскільки назви багатьох географічних об'єктів уже тоді мали дуже давню історію. Нe в змозі науково пояснити походження географічних назв, стародавні греки складали міфи і легенди, в яких намагалися тлумачити народні процеси та явища, а також і назви географічних об'єктів.
Топоніми пройшли складний шлях розвитку. Люди кам’яного віку ще не розрізняли власних і загальних назв. Це розрізнення сталося значно пізніше. Спочатку виникли назви, що вказували на належність об’єктів. Пізніше, з розвитком майнової нерівності, виникають назви похідні від особових імен.
Географічні назви України також пройшли складний шлях утворення і розвитку. Значна їх частина успадкувала топоніміч­ну систему цілої назви епох, починаючи від доісторичного до системного і закінчуючи нашим часом. Упродовж тривалого історичною періоду вони розвивались у тісному зв'язку з топонімією багатьох племен і народів Євразії, залишаючись у своїй основі слов’янськими. Багато з них дійшло до нас із сивої давнини – з періоду індоєвропейської мовної спільності Топоніми України, як і світу в цілому утворились у зв'язку з використанням народних місцевих географічних назв (термінів) родових, видових діалектних. В Україні місцева географічна термінологія особливо бага­та і своєрідна в Українських Карпатах, де для означення одного загального географічного заняття вживається низка назв. Так поняття гора охоплює такі назви: аршиця – стрімка, кам'яниста, дика гора, бескид – нагір'я, гірський гребет, бердо – невисока гора, горб, беуд –скеля, герган – невисока кам'яниста гора, грунь – невисока гора з кам'яними контурами, біла – гора, що розділяє села, Кічера – гора вкрита лісом, Магура – відокремлена висока гора та інші.
Враховуючи особливості заселення земель рідного краю можна проаналізувати генезис назви нашого населеного пункту – Мала Виска – місто Кіровоградської області, районний центр. Розташоване на р. Малій Висі, протоці Великої Висі, в басейні Південного Бугу. Поверхня рівнинна, розчленована балками. Перевищення висот до 60 м, пересічна температура січня -5,8 градуса, липня +20,2 градуса. Опадів 445 мм на рік, населення – 15,1 тис. чоловік.
1768 – землі поселення Катерина II дарує князю Кудашеву – поселення отримує назву Кудашеве. В 1863 роді маєток придбав дворянин Улашин, з його ініціативи містечко одержує свою сучасну назву – Мала Виска (1891 р.).
Історичний розвиток поселения наклав відбиток на назву кутків, які виникли в процесі заселення Малої Виски переселенцями.
У I752 році заселено правий берег річки Малої Висі. Перші поселення прибули з Молдавії. Назву куток одержав Бесарабія.
І769 рік – Катерина II дарує князеві Кудашеву більше 8 тис. десятин землі. Князь розпочав будівництво маєтку (колишнє приміщення СШ № 3). Своїй прислузі виділяє землю для поселення на лівому березі річки. Вона одержала назву Князька.

Майже в ці роки заселяється частина Малої Виски, що одержала назву Волощина (волохи, молдавани).

Немає коментарів:

Дописати коментар