Дяченко Сергій
учень Копанської
ЗШ І-ІІІ ст.
Коріння цієї легенди-переказу сягає ще давніх-предавніх часів. Вона про моє село, вірніше про його невеличкий куточок Полохівку.
Особливість розташування села Копанки в глибині балки,
лише одна частинка села – Полохівка, розташована на вершині балки. Про походження цього кутка села, його назви існує легенда.
В ХVІ-ХVІІ ст. зміцнювалося козацтво, в південно-західному
порубіжжі будувались сигнальні вежі на межі з Диким Полем . Територія, де нині село, напевно справді була першоприроднім степом. Саме тут з
висоти, з далеку було видно ворога. Тут і збудували козаки сигнальну вежу.
Життя в цих краях було суворим, небезпечним, певною мірою відлюдькуватим та пов'язане з красою неба,
природи, сонця.
Після будівництва сигнальної вежі постало питання: кого ж залишити в цьому місці? На проведеній тут же
невеличкій козацькій раді вибирали козака не з полохливих, а сміливого, мужнього відповідального.
Знайшовся серед них
НЕ ПОЛОХЛИВИЙ козак, він і залишився нести службу на сигнальній вежі.
Справжнє його ім'я не дійшло до нас, а от прізвисько козака та й він сам прижились. НЕ
ПОЛОХЛИВОМУ козаку дозволили одружитись, і він встигав пильно нести службу та
займатись господарством. А козаки стали називати цей край – ПОЛОХИВИМ. Та поступово назва трансформувалась в ПОЛОХІВКУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар