Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.

пʼятниця, 14 березня 2014 р.

Легенди мого краю



Дяченко Сергій                    
учень Копанської ЗШ І-ІІІ ст.       


Коріння цієї легенди-переказу сягає ще давніх-предавніх часів. Вона про моє село, вірніше про його невеличкий куточок Полохівку.
Особливість розташування села Копанки в глибині балки, лише одна частинка села – Полохівка, розташована на вершині балки. Про походження цього кутка села, його назви існує легенда.

В ХVІ-ХVІІ ст. зміцнювалося козацтво, в південно-західному порубіжжі будувались сигнальні вежі на межі з Диким Полем . Територія, де нині село, напевно справді була першоприроднім степом. Саме тут з висоти, з далеку було видно ворога. Тут і збудували козаки сигнальну вежу.
Життя в цих краях було суворим, небезпечним, певною мірою відлюдькуватим та пов'язане з красою неба, природи, сонця.
Після будівництва сигнальної вежі постало питання: кого ж залишити в цьому місці? На проведеній тут же невеличкій козацькій раді вибирали козака не з полохливих, а сміливого, мужнього відповідального.
Знайшовся серед них  НЕ ПОЛОХЛИВИЙ козак, він і залишився нести службу на сигнальній вежі.

Справжнє його ім'я не дійшло до нас, а от прізвисько козака та й він сам прижились. НЕ ПОЛОХЛИВОМУ козаку дозволили одружитись, і він встигав пильно нести службу та займатись господарством. А козаки стали називати цей край – ПОЛОХИВИМ. Та поступово назва трансформувалась в ПОЛОХІВКУ.

Немає коментарів:

Дописати коментар