Блог адресований всім тим, хто цікавиться розвитком регіональної історії. В ньому висвітлюються матеріали районних історико - краєзнавчих конференцій та фрагменти кращих учнівських досліджень.

середа, 2 квітня 2014 р.

Сокіл з Хмельового



Туманова Марія                                     
учениця Хмелівської ЗШІ-ІІІ ст. № 1

Про нього мало знають в нашому краї. У районному краєзнавчому музеї немає його фотографії. Ми, учні Хмелівської середньої школи, вирішили перегорнути сторінки героїчної біографії свого земляка Трохима Опанасовича Литвиненка – Героя Радянського Союзу.
Багато випробовувань випало на долю цієї людини. Та щоразу він виходив переможцем. На особистому рахунку від полковника Трохима Опанасовича Литвиненка 23 збитих ворожих машин. Полум'яному стражу воєнного ленінградського неба було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, його нагороджено двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського. Але найбільша нагорода – це страх, який наганяв на ворога радянський льотчик. Він був справжньою грозою для фашистів. Коли Трохим Опанасович тільки злітав, всі німецькі наземні радіостанції голосно і надривно гукали: «Ахтунг! Ахтунг! У повітрі Литвиненко. В бій не вступати! Уникати зайвих втрат».

У своєму листі до членів гуртка «Пошук» Хмелівської загальноосвітньої школи I-III ст. бойовий друг Литвиненка Герой Радянського Союзу І.Т.Тушев пише: «22 червня піднялися по тривозі якось підсвідомо розумію, що це не учбова. Льотчики всієї країни однаково зустріли цей день. Він став рубежем. На одній стороні залишилося минуле, а на іншій – починалось майбутнє».
Ленінградська авіаційна частина, в якій служив наш земляк, була первенцем повітряної гвардії. І не мало її синів віддали своє життя за Батьківщину. За війну довелося Трохиму Опанасовичу зробити понад 200 бойових вильотів, провести 41 повітряний бій.
Найбільше запам'ятався 38-й, коли його літак був збитий, а льотчик одержав тяжкі поранення у ногу і руку. Попереду були два роки лікування. Воно ускладнювалося тим. що під час евакуації госпіталю налетіли ворожі літаки і на санітарний ешелон впали бомби. Воїн залишився живим, але осколок влучив в ногу. В ту саму, поранену .тепер вона була зламана у двох місцях. Значить – прощавай авіація...
Литвиненко вийшов із госпіталя інвалідом. Нога була витягнута як струна. Вирок медиків був однозначним – до польотів не допускати.
Тоді Трохим Опанасович поїхав у Москву, у штаб Військово-Повітряних-Сил... Воля льотчика виявилася сильнішою за каліцтво. Наприкінці 1943 року він знову піднявся в повітряний океан.                                
Першого ж дня після повернення в авіацію брав участь у трьох повітряних битвах, знищив три фашистські літаки. Фронтові газети (вирізки з них надіслав у подарунок нашому клубу Г.Т.Тушев) писати про бойову роботу нашого земляка: «Кульгавий льотчик збиває німецького аса». «Трофеї збитих ворожих літаків доставлено переможцю – майору Литвиненку». Про нього писати й післявоєнний час – в книзі нарисів «Соколи», що випустив «Ленвидав» і в книзі «Вони відстояли мир» – видавництво «Промінь».

Ми відправили листа дружині Трохима Опанасовича. яка проживає в Києві. В ньому написали: «Ми гордимося своїм земляком і бережемо пам'ять про цю відважну людину, наслідувача Маресьєва. Його ім'я назавжди залишилося в наших серцях, а найближчим часом іменем Литвиненка Трохима Опанасовича буде названо одна із вулиць його рідного Хмельового».

Немає коментарів:

Дописати коментар