Дослідження сюжетної символіки у вишиваних рушниках центральної України

Косінська Олена                                    

учениця Хмелівської ЗШ  І-ІІІ ст. № 1

Поштовхом для написання моєї статті стало ім'я святого Георгія.

У нашому селі його обов'язково згадують, коли мають висаджувати у відкритий ґрунт теплолюбові культури. Це буває на 6 травня. Але образ святого Георгія присутній не тільки в землеробській обрядовості. Він посідає особливе місце у пантеоні українських богів.

У шкільному музеї є збірка мідних монет із зображенням Георгія-змієборця. Завдяки цьому зображенню воїна з «копцем» ми майже п'ять століть називаємо металеві монети копійками.

На старих фотографіях, що збереглися з часів Першої світової війни можна побачити солдатів і офіцерів, що з особливою гордістю носили високу нагороду – Георгіївський хрест. Сьогодні люди, живучи у третьому поколінні, згадуючи своїх з особливою шаною говорять про людей, що були Георгіївськими кавалерами.

В XII столітті у рукописах з'являється зображення Георгія, що вражає  списом змієподібне чудовисько, котре уособлювало всі ворожі, руйнівні сили. З  тих часів і шириться нашими землями образ Георгія-змієборця і покровителя воїнів, котрі вели у ті часи тривалу боротьбу з кочовиками.

Давньоруські художники прагнули до лаконічного кольорового вирішення, бездоганності силуету і пластики фігури. Зображення мало впізнаватися і сприйматися з будь-якої відстані. Художники хотіли створити  ідеал прекрасного юнака, чудова зовнішність якого відповідала б внутрішній і красі і стійкості.

Саме таким цей образ і вийшов, але, найголовніше, що вдалося художникам, то це збереження у цьому образі народних ідеалів дохристиянських часів. На іконі ми бачимо Георгія на яскравому вогненному тлі як спадкоємця язичницького бога Сонця – Дажбога.

Привертає увагу своїм червоним колоритом і вишиваний Георгій. Саме тому для людей, які ставши християнами, продовжували поклонятися Сонцю  Георгій став таким шанованим і близьким.