Овечко Анна
учениця науково-дослідницького об’єднання
учнів «Історичне та географічне краєзнавство» МБДЮТ
Походженням
географічних назв люди цікавилися з давніх часів. Так стародавні греки більш як
дві тисячі років тому хотіли довідатися, звідки походять назви материків, морів,
гір і низовин, стародавніх міст сходу тощо. На жаль це їм не завжди вдавалося,
оскільки назви багатьох географічних об'єктів уже тоді мали дуже давню історію.
Нe в змозі науково пояснити походження
географічних назв, стародавні греки складали міфи і легенди, в яких
намагалися тлумачити народні процеси та явища, а також і назви географічних
об'єктів.
Топоніми
пройшли складний шлях розвитку. Люди кам’яного віку ще не розрізняли власних і загальних
назв. Це розрізнення сталося значно пізніше. Спочатку виникли назви, що вказували
на належність об’єктів. Пізніше, з розвитком майнової нерівності, виникають
назви похідні від особових імен.
Географічні назви
України також пройшли складний шлях утворення і розвитку. Значна їх частина успадкувала
топонімічну систему цілої назви епох, починаючи від доісторичного до системного
і закінчуючи нашим часом. Упродовж тривалого історичною періоду вони
розвивались у тісному зв'язку з топонімією багатьох племен і народів Євразії,
залишаючись у своїй основі слов’янськими. Багато з них дійшло до нас із сивої давнини
– з періоду індоєвропейської мовної спільності Топоніми України, як і світу в цілому
утворились у зв'язку з використанням народних місцевих географічних назв (термінів)
родових, видових діалектних. В Україні місцева географічна термінологія
особливо багата і своєрідна в Українських Карпатах, де для означення одного
загального географічного заняття вживається низка назв. Так поняття гора
охоплює такі назви: аршиця – стрімка, кам'яниста, дика гора, бескид – нагір'я,
гірський гребет, бердо – невисока гора, горб, беуд –скеля, герган – невисока кам'яниста
гора, грунь – невисока гора з кам'яними контурами, біла – гора, що розділяє села,
Кічера – гора вкрита лісом, Магура – відокремлена висока гора та інші.
Враховуючи
особливості заселення земель рідного краю можна проаналізувати генезис назви
нашого населеного пункту – Мала Виска – місто Кіровоградської області, районний
центр. Розташоване на р. Малій Висі, протоці Великої Висі, в басейні Південного
Бугу. Поверхня рівнинна, розчленована балками. Перевищення висот до 60 м, пересічна
температура січня -5,8 градуса, липня +20,2 градуса. Опадів
445 мм на рік, населення – 15,1 тис. чоловік.
1768 – землі
поселення Катерина II дарує князю Кудашеву – поселення отримує назву Кудашеве. В 1863 роді маєток
придбав дворянин Улашин, з його ініціативи містечко одержує свою сучасну назву
– Мала Виска (1891 р.).
Історичний
розвиток поселения наклав відбиток на назву кутків, які виникли в процесі заселення Малої Виски
переселенцями.
У I752 році заселено правий берег річки Малої Висі.
Перші поселення прибули з
Молдавії. Назву куток одержав Бесарабія.
І769 рік –
Катерина II дарує князеві Кудашеву більше 8 тис. десятин
землі. Князь розпочав будівництво маєтку (колишнє приміщення СШ № 3). Своїй
прислузі виділяє землю для поселення на лівому березі річки. Вона одержала
назву Князька.
Майже в ці роки
заселяється частина Малої Виски, що одержала назву Волощина (волохи, молдавани).
Немає коментарів:
Дописати коментар