Хмелівська земля - степові долоні України

Ганзенко Яна                                

учениця Хмелівської ЗШ І-ІІІ ст. № 1

Наше Хмельове

Село Хмельове – центр сільської ради.

Розташоване у верхів'ї річки Кільтень (притоки Великої Висі), за 32 км. на південний захід від районного центра Мала Виска.

Населення становить 2542 чол.

Першими жителями Хмельового були втікачі від польського гніту, котрі будували серед Дикого Поля свої оселі. Людей приваблювало зручне розташування цього місця – обабіч проходив важливий шлях з Польші у Крим, а ще протікала річечка зі смачною водою – Нечаївка (притока Кільтені)

У середині XVIII ст населення зросло за рахунок сербських колоністів, котрі   з   дозволу   Російської   цариці   Єлизавети   здійснили   переселення   з Балканського півострова у наші степи і заснували тут Нову Сербію, до якої входило і наше село.

Історія села Велика Виска

Гусєва Альвіна                              

учениця Великовисківської ЗШ І-ІІІ ст.

1. Велика Виска - село з річковою назвою

Велика Виска – село в Маловисківському районі Кіровоградської області, центр Великовисківської сільської ради, розташоване в долині річки Велика Вись за 25 кілометрів від районного й обласного центрів та за 12 кілометрів від залізничної станції Шостаківка. Його площа – 946,73 гектар. Навколишні землі належать до Придніпровської височини і складаються з гнейсів і гранітів. На кристалічних породах залягають третинні відклади, які мають великий вплив на формування рельєфу. За будовою поверхні – це злегка хвиляста рівнина. Через село проходить автошлях Кіровоград-Умань. Зараз налічується більше 1000 дворів, населення близько 2500 чоловік.

Історія освіти у с.Олександрівка

Федорова Аліна                            

учениця Олександрійської ЗШ І-ІІ ст.

Село Олександрівка знаходиться в Маловисківському районі Кіровоградської області за 12 км на південь від м. Малої Виски. До 1945 р. називалось Гапсине, Олександро-Гапсине. Є центром сільської ради, до якої належать села Тарасівка і Новомиколаївка. [1,423]

Історія села починається у II пол. XVIII ст. На жаль, точної дати виникнення не відомо. Так, в книзі «Історія міст і сіл УРСР: Кіровоградська              область» вказано, що засновано у 50-х pp. XVIII ст. [1,423] Як бачимо, навіть точної дати заснування невідомо або на коли припадає перша згадка про село. Аналогічна ситуація з історією села. її ніхто не досліджував, а особливо історію освіти. Це вперше зроблено в цій роботі. Актуальною тема дослідження є особливо перед підготовкою до відзначення 30-років сучасному приміщенню  школи, яке почали святкувати 1 вересня 2008 року, для популяризації серед жителів села.

Історія села Злинка

Історія села Злинка

Шверненко Сергій                        

учень Злинської ЗШ  І-ІІІ ст. № 1  

Видатний педагог і краєзнавець Г.М.Перебийніс

Кулик Олена              

учениця Мануйлівського НВК ЗШ І-ІІІ ст.  –

дитячого  дошкільного  закладу             

Григорій Миколайович Перебийніс – наш видатний земляк. Цю фразу ми чуємо часто. Він – людина, про яку багато говорили і говорять.

Мені та частині учнів Мануйлівського навчально-виховного комплексу поталанило побачити Григорія Миколайовича і почути його мудре слово: 1 вересня 2001 року він був присутнім на урочистому відкритті шкільного історико-краєзнавчого музею. Його короткий, але щирий виступ про необхідність вивчати і пам'ятати історію своєї родини, села запам'ятався багатьом учням.

Про Перебийноса Г.М. як видатного педагога, краєзнавця написано багато. Разом з тим ми мало знаємо про нього як нашого земляка -уродженця Мануйлівки . Метою мого дослідження стало вивчення тих сторінок біографії Григорія Миколайовича, які пов'язані з нашою малою батьківщиною – Мануйлівкою, Лутківкою.

Життєвий та творчий шлях Г.М.Перебийноса

Недіна Світлана                          

учениця науково-дослідницького об’єднання                   

учнів «Історичне та географічне краєзнавство» МБДЮТ

І. Видатний педагог, за покликанням краєзнавець, Григорій Миколайович Перебийніс народився на Маловисківщині на хуторі, від якого залишилося кілька вуличок, який колись був немалим поселенням започаткованим у 1922 р – Новокостянтинівка. 10 січня 1922 року у багатодітній родині Перебийносів народився той, чиє ім'я і невтомна праця, так само як і праця багатьох інших відомих наших земляків, поставили Малу Виску в ряд знаних і творчих містечок нашої Вітчизни.

Дошкільне виховання сільського хлопчини того часу було традиційним: вівці, корова, коні. Коли виповнилося вісім років батько привів сина до Мануйлівської школи. її завідуючий Денис Хрисанович Лівий був неговірким чоловіком – нового учня записав до першого класу, не зронивши ні слова. Запам'ятався хіба що сліпучо-білою сорочкою, підперезаною шовковим шнурком з китицями, чорними вовняними штанями та блискуче наваксованими чобітьми - такої одіжі у селянського сина не було. Та усе це глибоко схвилювало малого школярика. «Виросту і стану таким же, як він – учителем», – промайнула зухвала і трохи ляклива думка, яка так запала в душу. Але й до цієї мрії ще була неблизька (середня школа в Малій Висці – за 9 км) і нелегка (Григорій ріс скромним, тихим, боязким, глибоко «сільським» підлітком) дорога, яка починалася в Мануйлівській початковій, а якщо точніше – безпосередньо в сім'ї. Саме в сім'ї, де за словами Григорія Миколайовича, панувала атмосфера любові і пошани до знань, взаєморозуміння і взаємо підтримки, що і сприяло вибору правильного орієнтиру – потягу до знань. Цей потяг до знань завжди талановиті учителі.

Ю.В.Кондратюк - Геній в обмотках

Бойко Андрій                                

учень Маловисківської гімназії      

 Його доля оповита таємницею. Звідки він прийшов до нас, у цей світ? Здається, що нізвідки, оскільки ні дати народження, ні дати смерті, що взагалі властиво всім, хто живе на цій планеті, він не має. Просто одного разу він з'явився поміж людей відразу 20-річним юнаком, у якого немов зовсім не було минулого. І зник він так само, як і взявся – одного разу в Нікуди. Вражає і плутанина зі зміною його імен та прізвищ. Дивує також те, що він немовби знав усе і відразу – як побудувати заводи, фабрики, млини, елеватори, машини, ракети, як злетіти на Місяць, висадитись на ньому і повернутися назад. Його знання не були знаннями в прямому змісті цього слова. Знанням людина вчиться, отримує їх від когось. Його ж майже ніхто не вчив, бо так, як мислив він, ще ніхто не мислив взагалі. Його наукова інтуїція була подібна природному інстинкту. Він знав усе так, немовби колись уже жив у Космосі. Хтозна! Адже всі ми – діти Всесвіту. З нього ми вийшли, туди й відбуваємо, коли настає наш час.

1. Таємнича особистість

Але навкруг нього, дійсно, так багато таємниць і безліч версій. За однією з них, 13 лютого 2007 року виповнилося 65 років з дня зникнення, або загибелі, одного з піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів, за словами письменника Олеся Гончара – «генія в обмотках» Олександра Шаргея (Юрія Васильовича Кондратюка). Цей день, 13 лютого, офіційно вважається днем його загибелі, але тіла так і не знайшли...

Динаміка росту населення Маловисківського району 1995-2006рр.

Підгорна Аліна                                      

учениця Маловисківської ЗШ І-ІІІ ст. № 3

На території сучасної України нині постійно проживає 46,67 млн. чоловік (на 01.12.2006 р.). За цим показником наша країна перебуває на п'ятому місці в Європі після Німеччини, Великобританії, Італії та Франції.

В Кіровоградській області станом на 1 січня 2006 року постійно проживало 1060763 осіб, що становить близько 2,3% від загальної кількості населення України.

В Маловисківському районі проживає 47812 осіб (на 01.01.2006р.), за кількістю населення район займає перше місце в області.

Народний танець - джерело знань про життя народу

Ковпан Катерина                        

учениця Хмелівської ЗШ І-ІІІ ст. № 1

Танець – один з найдавніших видів народної творчості, що виявляється в ритмічних рухах під музику чи спів. Можна лише здогадуватися, що перші танці виникли як прояв емоційних вражень від навколишнього світу. Танцювальні рухи розвивалися також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше – жестів, що відображали певні трудові процеси.

Український автентичний танець розкриває найбільш яскраві риси життя і характеру українців. Наприклад, найвідоміший «Гопак», що репрезентує танцювальне мистецтво нашого народу за кордоном, народився в середовищі запорозьких козаків. Для них танок був демонстрацією мужності, сили, вправності. Бентежне козацьке життя ніби урівноважувалось колективними гулянками з танцями та веселими приспівками.

Сторінки історії с.Мар'янівка

Катана Максим                                    

учень Мар’янівської ЗШ І-ІІІ ст.   

Мар'янівка – село, центр сільської ради, розташоване на річці Великій Висі, за 35 км від районного центру і за 18 км від залізничної станції Шостаківка. Населення – 2000 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти Заріччя і Олексіївка та Вись.

Село Мар'янівка Маловисківського району Кіровоградської області виникло у 1770 роках.

У 1772 році тут, в окрузі 2-ї роти Молдавського гусарського полку, підполковник Григорій Варламович Булацель мав 3300 десятин землі та 10 дворів із селянами. Такий великий наділ не мали права отримувати ні на ранг (земля, що виділялася у відповідності з чином офіцера, до 120 десятин), ні під слободу (до 1248 десятин в гусарських полках), і тому вона була оформлена під заводи існувала у 1760-х роках, до війни 1768-1774 року. Таким чином можна припустити, що передісторія села розпочалася саме в ці роки.

Легенди мого краю

Олексієнко Марина                      

учениця Копанської ЗШ І-ІІІ ст.   

Маєток графа Ерделі збудовано в 1857 р. На землях які належали графу (нині територія Ленінської ради Маловисківського району). До складу маєтку входив 2-поверховий будинок який складався з трьох частин: центральної, де проживав граф з родиною, ліве та праве крило, де знаходились службові приміщення, жили слуги. В підвальних приміщеннях розташовувалось своєрідне пічне опалення, димове тепло з яркого обігрівало весь будинок.

За свідченнями старожилів маєток був «небаченою красою», унікальним приміщенням.

Легенди мого краю

Дяченко Сергій                    

учень Копанської ЗШ І-ІІІ ст.       

Коріння цієї легенди-переказу сягає ще давніх-предавніх часів. Вона про моє село, вірніше про його невеличкий куточок Полохівку.

Особливість розташування села Копанки в глибині балки, лише одна частинка села – Полохівка, розташована на вершині балки. Про походження цього кутка села, його назви існує легенда.

Топоніміка краю

Овечко Анна              

учениця науково-дослідницького об’єднання                   

учнів «Історичне та географічне краєзнавство» МБДЮТ

Походженням географічних назв люди цікавилися з давніх часів. Так стародавні греки більш як дві тисячі років тому хотіли довідатися, звідки походять назви материків, морів, гір і низовин, стародавніх міст сходу тощо. На жаль це їм не завжди вдавалося, оскільки назви багатьох географічних об'єктів уже тоді мали дуже давню історію. Нe в змозі науково пояснити походження географічних назв, стародавні греки складали міфи і легенди, в яких намагалися тлумачити народні процеси та явища, а також і назви географічних об'єктів.

Дозвілля учнів Хмелівської середньої школи у 50-х роках ХХ ст.

Ковпан Катерина

член історико - етнографічного гуртка

Шевченко Зінаїда Федорівна

керівник історико - етнографічного гуртка

Під час вибору теми для виступу на сьогоднішній конференції до моїх рук потрапив фотоальбом з красномовною назвою “Життя школи в 1953-1954 навчальному році”. Велика кількість фотознімків дуже детально проілюструвала всі ділянки роботи вчительського та учнівського колективів. А відправною точкою у моїй роботі стала фотографія духового оркестру та хорового колективу. Мене найбільше зацікавило питання про те, чим займалися учні моєї школи після закінчення уроків 55 років тому.

Працюючи над пошуком джерельної бази для мого дослідження, я натрапила на цінні матеріали. Це фотографії 1954 р., що експонуються у сільському краєзнавчому музеї, спогади випускників школи, що збереглися серед архівних матеріалів у школі і звичайно учні свідчення колишніх учнів, педагогів, з якими у процесі написання роботи багато приходилося спілкуватися.

“Отже, яким було дозвілля учнів Хмелівської середньої школи?” - запитала я у колишнього вчителя музики та керівника двох оркестрів у далеких 50-х роках Чущенка Петра Степановича, що нині проживає у місті Мала Виска. Він розповів, що позаурочне життя було наповнене великим піднесенням культурно-масової роботи. Закінчення уроків означало початок репетицій двох оркестрів, великого хорового колективу, драматичного та хореографічного гуртків. У другій половині дня приміщення школи наповнювалося звуками маршів, вальсів, хоровими співами. Петро Степанович поділився фотоматеріалами. На одній світлині - духовий оркестр у складі 11 осіб (вдалося з'ясувати прізвища та імена музикантів-аматорів). Цікаво, що серед них, як виявилося, були три майбутніх кандидати наук: Апихтін Микола, Косташ Анатолій, Проценко Олексій.