Федорова Аліна
учениця Олександрійської ЗШ
І-ІІ ст.
Село
Олександрівка знаходиться в Маловисківському районі
Кіровоградської області за 12 км на південь від м. Малої Виски. До 1945 р. називалось Гапсине, Олександро-Гапсине. Є центром
сільської ради, до якої належать села Тарасівка і Новомиколаївка. [1,423]
Історія села починається у II пол. XVIII ст. На жаль, точної дати виникнення не відомо. Так, в книзі «Історія
міст і сіл УРСР: Кіровоградська
область» вказано, що засновано у 50-х pp. XVIII ст.
[1,423] Як бачимо, навіть точної
дати заснування невідомо або на коли припадає перша згадка про село. Аналогічна
ситуація з історією села. її ніхто не досліджував, а особливо історію освіти.
Це вперше зроблено в цій роботі. Актуальною тема дослідження є особливо перед
підготовкою до відзначення 30-років сучасному приміщенню школи, яке почали святкувати 1 вересня 2008 року, для популяризації серед жителів села.
При написанні роботи ми використовували друковані джерела
(переважно з книг, газет) та польових досліджень, які проводили члени
краєзнавчого гуртка школи та учителі. Найбільше розповіла жителька села,
Кравченко Юлія Андріївна та передала до школи цінні документи і фотокартки, які
висвітлюють життя школи у 1940-1950-х
pp.
Разом з тим ми зіткнулися з проблемами: більшість
старожилів неохоче розповідають, багато
людей позабували, знищили старі фотокартки, інші документи.
Не дивлячись на такі труднощі нам вдалося по хронології встановити місця розташування шкіл, розшукати
фотокартки вчителів, з'ясувати особливості життя.
Першою школою в Олександрівці була церковно-приходська
школа, яка існувала на поч. XX ст. Так відомо, що у 1905 р.
в родині учителя переховувався
маловисківський революціонер Іван Школа. [2,3] У цій церкві навчали дітей Закону Божому, церковному
співу, церковнослов'янському читанню, російської мови, арифметики, чистописання. Керував навчанням
священик. У школі дітей було дуже мало, правила поведінки занадто суворі. З
меблів були невеличкі столи та стільчики, дехто писав навколішки або сидячи на
підлозі. В багатодітних сім'ях, де не було коштів, діти ходили до школи по
черзі, в одному і тому ж кожусі чи валянках. Книжки носили в полотняних сумках
власного пошиття, а в кишені обережно тримали чорнильницю. [3] Такі навчальні заклади проіснували до грудня 1917 року поки Ухвалою Ради народних комісарів «Про передачу
справи виховання і освіти з духовного відомства у ведення народного комісаріату
по освіті» були ліквідовані. [4] Але
головна причина, що школа перестала існувати – це існування громадянської війни
на Україні. У 1922 р, почала
діяти нова школа, яка складалась з 2-х кімнат. Навчання проводили два учителя Мокріцький (на
жаль, ім'я і по батькові невідомі) та Бранг Федосія Яківна. Вони викладали такі
предмети: українську мову, математику, історію, читання і навіть фізику, У 20-х
pp. існував і лікбез для старших людей, яких вчили читати і
писати.
Немає коментарів:
Дописати коментар