Недіна Світлана
учениця науково-дослідницького об’єднання
учнів «Історичне та географічне краєзнавство» МБДЮТ
І. Видатний педагог, за покликанням краєзнавець, Григорій Миколайович
Перебийніс народився на Маловисківщині на хуторі, від якого залишилося кілька
вуличок, який колись був немалим поселенням започаткованим у 1922 р –
Новокостянтинівка. 10 січня 1922 року у багатодітній родині Перебийносів
народився той, чиє ім'я і невтомна праця, так само як і праця багатьох інших
відомих наших земляків, поставили Малу Виску в ряд знаних і творчих містечок
нашої Вітчизни.
Дошкільне виховання сільського хлопчини того часу було
традиційним: вівці, корова, коні. Коли виповнилося вісім років батько привів
сина до Мануйлівської школи. її завідуючий Денис Хрисанович Лівий був
неговірким чоловіком – нового учня записав до першого класу, не зронивши ні
слова. Запам'ятався хіба що сліпучо-білою сорочкою, підперезаною шовковим
шнурком з китицями, чорними вовняними штанями та блискуче наваксованими
чобітьми - такої одіжі у селянського сина не було. Та усе це глибоко схвилювало
малого школярика. «Виросту і стану таким же, як він – учителем», – промайнула
зухвала і трохи ляклива думка, яка так запала в душу. Але й до цієї мрії ще
була неблизька (середня школа в Малій Висці – за 9 км) і нелегка (Григорій ріс
скромним, тихим, боязким, глибоко «сільським» підлітком) дорога, яка починалася
в Мануйлівській початковій, а якщо точніше – безпосередньо в сім'ї. Саме в
сім'ї, де за словами Григорія Миколайовича, панувала атмосфера любові і пошани
до знань, взаєморозуміння і взаємо підтримки, що і сприяло вибору правильного
орієнтиру – потягу до знань. Цей потяг до знань завжди талановиті учителі.
Відмінник у початковій Мануйлівській та середній Маловисківській
школах, він вступає на навчання у Ново миргородське педагогічне училище, яке
закінчує у червні 1941 року.
У роки Великої Вітчизняної війни Григорій Миколайович
проходив військову службу у лавах Радянської Армії. У травні 1946 року молодший
сержант, командир обслуги 122 мм гармати і 122 мм міномета став цивільним.
III.
Талановитий директор, заслужений учитель України Григорій
Миколайович 50 років віддав освіті. І постійно його цікавили теми історії краю,
завжди біля себе він згуртовував центр краєзнавчої роботи. З діяльністю
Перебийноса Г.М. пов'язано створення та існування декількох музеїв у м. Мала
Виска.
Працюючи директором Маловисківської СШ № 3 він
підтримував пошукову роботу розпочату вчителькою школи Орловою Зінаїдою
Кузьмівною. За розповідями колишньої вчительки СШ № 3 Паливоди Олени
Никифорівни та заступника директора школи з виховної роботи Жолтікової Надії
Гаврилівни ми з'ясували, що з приходом у школу Ковтуна Олександра Сергійовича
на посаду педагога-організатора та учителя історії краєзнавча пошукова робота
стала масовим явищем, цікавою позакласною роботою. Кожен клас отримував свої
завдання: збір етнографічних матеріалів, збір археологічних матеріалів,
листування з учасниками рейду 8 механізованого корпусу в нашому краї,
листування з іноземцями з Куби, Узбекистану.
Генератором ідеї, мозковим центром цієї роботи завжди був
директор Перебийніс Г.М., хоча усю роботу проводили учителі. Зібрані пошукові
матеріали зберігалися у невеличкій кімнатці у старому приміщенні СШ № 3. Та
коли назріла необхідність створення районного краєзнавчого музею, були
використані саме ці матеріали і у 1981 р. першим директором районного
краєзнавчого музею стає Ковтун Олександр Сергійович.
З 1982 року, коли Григорій Миколайович покидає посаду
директора школи, він активно займається краєзнавчою роботою, працює над
історико-краєзнавчим нарисом «Мала Виска». У1991 році він призначений на посаду
директора народного музею історії району.
Двадцять літ невтомно трудився в районному музеї Григорій
Миколайович. Результати праці захоплюють. За ці роки було збільшено фонд музею
втричі, зібрано багато відомостей про наш край, людей нашого краю, відомого
інженера ракетобудування Ю.В. Кондратюка.
За першою книжечкою «Мала Виска», що мала всього 16
сторінок, з'явилася друга – 96 сторінок.
У 2000 році до 250-річчя нашого міста виходить третя із значно збагаченим
змістом.
Протягом декількох років Г.М. Перебийніс трудився над
створенням Книги Пам'яті. 286 сторінок у четвертому томі цього рідкісного
видання зайняли рядки, написані Григорієм Миколайовичем.
У ці ж роки з'являються його книги «Школа над Виссю» (96
сторінок), «Сучасники В.О. Сухомлинського» (260 сторінок), нариси «Мала
Виска», «Маловисківський район», що ввійдуть в «Енциклопедію сучасної України».
Г.М. Перебийніс брав участь у створенні двох фільмів про
Ю.В. Кондратюка.
Близько 300 нарисів надрукував невтомний пошуковець. Г.М.
Перебийноса за добросовісну працю в музеї нагороджено Грамотою міністерства
культури, облдержадміністрації, обласного управління культури.
У 2001 році за книги «Мала Виска», «Сучасники В.О.
Сухомлинського» Г.М. Перебийносу присуджено премію імені Ястребова.
Григорій Миколайович причетний до створення у
Маловисківській третій школі ще одного музею «Музею історії школи», що був
створений у 80 роках за ініціативою Григорія Миколайовича. Для музею була
виділена окрема кімната у новому приміщенні СШ № 3, де учні були
екскурсоводами. Музей існував декілька років. Ми подаємо фото одного з стендів,
який випадково залишився.
Григорій Миколайович працював і творив до останніх своїх
днів: у 2005 році разом з відділом освіти (Грек Н.В. та Сіваченко Т.Г.)
працював над ідеєю відновлення «Музею історії школи», планував розташування
матеріалів на стендах. Але, на жаль, на цьому робота зупинилася.
Існування ще двох музеїв у нашому ПТУ № 16 завдячують
саме Г.М. Перебийносу. Разом із викладачами училища у 80-х роках він
створює кімнату бойової слави та музей А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського.
Подаємо фото, де зображені стенди музею.
Немає коментарів:
Дописати коментар