Гусєва Альвіна
учениця Великовисківської
ЗШ І-ІІІ ст.
1. Велика Виска - село з річковою назвою
Велика Виска – село в Маловисківському районі
Кіровоградської області, центр Великовисківської сільської ради, розташоване в
долині річки Велика Вись за 25 кілометрів від районного й обласного
центрів та за 12 кілометрів від залізничної станції Шостаківка. Його площа – 946,73 гектар.
Навколишні землі належать до Придніпровської височини і складаються з гнейсів і
гранітів. На кристалічних породах залягають третинні відклади, які мають
великий вплив на формування рельєфу. За будовою поверхні – це злегка хвиляста
рівнина. Через село проходить автошлях Кіровоград-Умань. Зараз налічується
більше 1000
дворів, населення близько 2500 чоловік.
Можливо, походження назви села пов'язане з його географічним розташуванням.
Це місце знаходиться на Придніпровській височині, і являється найвищим в цій
місцевості. Звідси слово «вись», що означає «висота». Ця висота служить
вододілом двох річок; які від назви місцевості були названі Велика Вись і Мала
Вись. Та найімовірніше назва села походить від назви річки Велика Вись, на
березі якої воно розташоване. Спочатку село так і називалось «Велика Виська», а
пізніше вимова дещо змінилась.
Річка Вись вперше згадується у «Літопису руському» за 1190 рік. Саме тут у кінці XV століття селяни Канівського і Черкаського старост, що належали польським
магнатам, почали переходити Вись, аби стати вільними людьми – козаками. Назва
ріки походить від «виск» – вигук, свист. Саме у такий спосіб передавали один
одному сигнали втікачі, переправляючись через річку. «Перейшов Вись – тільки
п'ятами блись», –
народилася у ті роки приказка. Але є й такі джерела, які
стверджують що назва річки Вись походить з угорської мови. У перекладі з
давньослов'янського «вись» означає вода, і це також багато хто пов'язує з
походженням назви цієї річки.
З топонімічної точки зору село мас унікальну назву, що єдина в Україні.
Цікавим фактом є те, що попередня назва – Вись відродилась,
перекочувавши по річці до іншого села. Цю назву носить село, що колись звалося
Петрівкою. Про містечко Велика Виска писав у своїх подорожніх замітках Дмитро
Яворницький, що бував тут.
2. Заселення території до виникнення населеного пункту
Місцевість навколо Великої Виски була заселена здавна. Про це свідчить
розкопаний курган доби пізньої бронзи (II тисячоліття до н. е.) та половецька кам'яна баба. Можливо, колись цими
краями проходили трипільці під час розселення по території України.
В дуже давні часи наш край заселяли кіммерійці. В VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули північно-іранські племена –скіфи. Вони
зупинилися в степах і дійшли в своєму розвитку від військової демократії до
Державного утворення. Скіфи добре знали скотарство, займалися хліборобством.
Вони вели жваву торгівлю з грецькими причорноморськими містами-колоніями,
вивозили худобу, зерно, торгували рабами. На цьому скіфи нажили величезні
багатства. В наших краях збереглися захоронения у вигляді
курганів. Деяким з них по 5 тисяч років. Багато курганів залишили
скіфи.
В V столітті до н.е. скіфів
починають витискувати іранські племена сармати. Сарматський період історії
проіснував у нашому краї майже десять століть аж до вторгнення
східно-германських племен – готів, північно-китайських – гунів.
За часів Київської Русі південнішими кордонами цієї держави в певні
історичні моменти були течія річки Гнилий Тікич і вододіл між ріками Вись та
Тясмин, то ж ймовірно, на сучасній території села колись мешкали східні
слов'яни, які утворювали великі племінні союзи. Одним з них були поляни.
У XIV столітті цими краями
пролягав так званий Чорний шлях, його ще звали шляхом невільничих сліз. Саме
ним у густозаселені райони вторгалися татари, монголи, гнали невільників, везли
награбоване.
З XIV до початку XVIII
століття запорізькі козаки розміщували тут свої
зимівники, які складалися з хат-бордюг (напівземлянок), сараїв, інших будівель.
У зимівниках утримувалися коні, велика рогата худоба, вівці, кози, свині...
Поблизу бордюг стояли сотні вуликів.
В 1644 році Конецпольський цією територією здійснив вдалий похід проти
татар, які, перейшовши Дніпро, підійшли до Жовтих Вод, потім пройшли через
верхів'я р.Саксагані, через річки Інгулець та Вись спустошили навколишні
місцевості. Але 30 січня 1644
року вони були розгромлені біля Ахматова на р. Тікичі і відійшли звідти до
Синюхи (Синіх Вод),
а потім частково до Дніпра,
частково Очакова, а часткова до буджацьких степів.
Через цю територію проходив торговий шлях, що увійшов в історію як Шпаків.
Розпочинався він біля Варшави, а вів на Люблін, Умань, Торговицю, звідси «в пределы вольностей
запорожских казаков..., вдоль Малой Выси, на Великую Виську...» По торговому
тракту йшли «разные купецкие люди в Крым, Очаков». Це
були поляки,
євреї, вірмени, греки.
В часи
війни з Річчю Посполитою, коли частина козацької і татарської кінноти на чолі з
Хмельницьким оточила польську королівську армію в районі міста Зборова (нині
райцентр Тернопільської області), 17 серпня 1649 року між ханом
Іслам-Гіреєм III і королем Яном Казимиром
розпочалися офіційні переговори і за досягнутою домовленістю Річ Посполита
зобов'язувалася до сплати щорічних упоминків дворові Чінгізидів, тобто хану,
погоджувалася на випасання татарської худоби в нейтральній смузі понад річками
Інгул і Велика Вись.
:yes'> 
Немає коментарів:
Дописати коментар