Історія освіти в с.Олександрівці

Федорова Аліна

учениця Олександрівської ЗШ І-ІІІ ст.

Історія села починається у ІІ пол. ХVІІІ ст. На жаль, точної дати засування села невідомо. Так, у книзі «Історія міст і сіл УРСР: Кіровоградська область» вказано, що село засновано у 50-х рр. ХVІІІ ст. Історія села мало досліджена, а тим паче історія освіти. Це вперше зроблено в даній роботі. Дослідження бере початок з  часу підготовки до відзначення 30-річчя сучасного приміщення  школи, яке вступило в експлуатацію 1 вересня 1978 року.

Першою школою в Олександрівці була церковно-приходська школа, яка існувала на поч. ХХ ст. Так відомо, що у 1905 р. у родині вчителя переховувався маловисківський революціонер Іван Школа. У цій церкві навчали дітей Закону Божому, церковному співу, церковно­слов'янському читанню, російської мови, арифметиці, чистописанню. Керував навчанням священик. У школі дітей було дуже мало, правила поведінки занадто суворі. З меблів були невеличкі столи та стільчики, дехто писав навколішки або сидячи на підлозі. В багатодітних сім’ях, де не було коштів, діти ходили до школи по черзі, в одному і тому ж кожусі чи валянках. Книжки носили в полотняних сумках власного пошиття, а в кишені обережно тримали чорнильницю.

Такі навчальні заклади проіснували до грудня 1917 року, поки Ухвалою Ради народних комісарів «Про передачу справи виховання і освіти з духовного відомства у ведення народного комісаріату по освіті» були ліквідовані. Але головна причина, що школа перестала існувати – це громадянська війна.

У 1922 р. у селі почала діяти нова школа, яка складалась з 2-х кімнат. Навчання проводили два учителі Мокріцький (на жаль, ім’я і по батькові невідомі) та Бранг Федосія Яківна. Вони викладали такі предмети: українську мову, математику, історію, читання і навіть фізику. У 20-х рр. існував і лікбез для старших людей, яких вчили читати і писати.

Під кінець 20-х рр. почали під школи використовувати хати. Такі маленькі навчальні заклади, згадують Коваленко Г. П. та Комарова К. В., були майже на кожній вулиці. Люди, котрі хотіли, щоб їхні діти хоч щось знали, згуртовувались, наймали вчителів. На кожну таку школу припадало близько 50 дітей.

У 30-х роках школу зробили в маєтку пана Брунгова. Спочатку було чотири класи. У той же самий час у Тарасівці та Новомиколаївці теж діти навчалися в початкових класах.

Колишня учениця Кріт Лідія Олексіївна, 1919 року народження, згадувала таких вчителів:

Бреус Степан Явтухович – математика

Бреус Марія Никифорівна – німецька мова

Перебийніс Ольга Савелівна - російська мова

Заріцька Галина Володимирівна – математика.

 Кравченко Юлія Андріївна згадує: «З меблів у школі були довгі столи та вузькі лавки. Грубу топили соломою. Коли зробили сім класів, діти з Тарасівки та Новомиколаївки ходили до нас у село навчатися далі. По закінченню цієї школи багато хто йшов здобувати професію вчителя і повертався в село навчати інших».

Нам вдалось знайти фото, на якому зображена зустріч випускників 20-х років ( мал.1) через 15 років.

По закінченню навчального року учні одержували «Переводне посвідчення» (мал.2). Таке посвідчення було підставою для навчання в наступному класі. За відмінні успіхи у навчанні і зразкову поведінку давали Похвальні листи ( мал.3). Картки про успішність, поведінку та відвідування учнями школи ( мал.4) свідчать, що в 1939-1941 роках рівень навчальних досягнень оцінювали словесно: 5 – відмінно; 4 – добре; 3,2,1 – погано.

Хороші оцінки позначались великими буквами, а погані маленькими (1941 рік).

Ці ж документи свідчать, що на початку війни було багато дітей у школі, існували паралельні класи.

У 1940 році, як свідчать документи, школа носила назву Чкаловська неповна середня. Цю назву старожили пов’язують із назвою колгоспу ім. Чкалова.

У період війни в селі школа не працювала, батьки боялись за життя своїх дітей і не відпускали їх з дому. Відступаючи, німці зруйнували школу, яка була в панському маєтку. Тому після війни навчання продовжували в збудованому поряд приміщенні та в окремих хатах.

Перший післявоєнний випуск учнів О.-Гапсинської неповної середньої школи відбувся в 1946 році (мал.6). Випускниця цього року Максименко (Герасимова) Олександра Сергіївна згадувала своїх вчителів: Тітов Артем Артемович (директор), Соломаха Марія Василівна(початкові класи), Доброхвиля Марія Сергіївна (історія), Мошура Марія Петрівна (початкові класи), Герасімова Віра Петрівна (початкові класи), Олійник Григорій Парфентійович (військовий керівник), Олійник Юлія Миронівна, Дученко Ліза Семенівна (географія), Дученко Анна Філонівна (математика).

Після закінчення семи класів видавались свідоцтва.

 У 1949 році директором школи був Перебийніс Григорій Миколайович. Згодом заслужений учитель України, відмінник народної освіти УРСР та СРСР, науковий кореспондент науково-дослідного Інституту педагогіки України, науковий працівник лабораторії одного з інститутів Академії педагогічних наук СРСР, викладач  Кіровоградського педінституту. Усього цього він досяг працюючи директором Маловисківської середньої школи №3.

У цей період планується будівництво нової школи, так необхідної для села. І на початку 50-х років її почали будувати сільською «толокою». Основні фінансові витрати бере на себе колгосп, головою якого був Коваленко Г. С. Коли школа запрацювала, дітей налічувалось близько 150. Шкільного інвентарю було замало, обходились, чим могли. В школі був дуже швидкий темп роботи. В 60-ті роки в одній класній кімнаті одночасно навчалися учні різних класів.

У 1963 році приміщення школи розширилось на три класні кімнати. Їх збудував за свої кошти колгосп «Шлях Леніна». З 1 жовтня в цих класах почалися заняття. Крім цього у школі було збудовано кухню та їдальню.

В 1963 році учнівськими стараннями шкільне подвір’я з пустиря перетворилось на прекрасний сад, скрізь були клумби з квітами. Посадили виноград та смородину. Біля колгоспного ставу було насаджено 100 верб. Крок за кроком учні перетворювали щойно збудовану школу на квітучий сад. Таким чином, школа з кожним днем ставала все кращою.

У цей час директором школи працює Самойленко П. С. завучем Чумак Г. С. Вчителі: Козуб М. М. (математика), Ємельяненко В. Л. (хімія, біологія), Болілий О. В. (фізика, математика), Чумак О.Я. (історія), Кіріякова Т. В. (українська мова), Порубенко Є. Я. (російська мова), Клімасенако Г. І. (фізкультура), Тарасова М. П. (початкові класи), Мошура М. П. (початкові класи), Кузьменко Т. Т. (початкові класи), Бран К. С. (початкові класи), Небензя О. Й. (вихователька), Герасімова В. П. (вихователька), Боброва М. С. (історія, географія).

Кінець 60-тих – початок 70-тих років. Школа активно працювала для того, щоб давати дітям знання. В школі працювала їдальня, частину продуктів діти вирощували в саду і на городі ( мал.8). Учні школи надавали допомогу колгоспу в збиранні врожаю. Колгосп допомагав в організації туристичних поїздок. Але їздили тільки ті діти, які мали хороші оцінки. Школа жила цікавим змістовним життям. Та змінювався час, зростали вимоги, і приміщення школи не відповідало їм.

 Директор школи Самойленко Панас Сидорович переконував і просив на сесіях сільської ради та правління колгоспу розширити життєвий простір для школярів. У 1975 році на звітних загальноколгоспних зборах прийняли рішення про будівництво нового приміщення школи. 1 вересня 1978 року учні сіли за парти в новій школі, збудованій по типовому проекту на 192 учнівських місця.

 Нову школу приймав директор Ковтун Іван Федорович. У 1982 році директором стала Березовська Валентина Михайлівна. У 1984-1985 н. р. педагогічний колектив розпочав активну роботу по створенню навчальних кабінетів. У школі діяли кабінети: української мови та літератури (завкабінетом Кондратенко В. Ф.), російської мови та літератури (завкабінетом Ємельяненко С. М.), математики(завкабінетом Прокопченко Л. М.), історії (завкабінетом Кондратенко О. Г.), природничий (завкабінетом Ємельяненко В. Л.), іноземної мови (завкабінетом Скальська А. М.).

При школі було створене підсобне господарство. Учні доглядали кролів, свиней. Корми для годування тварин учні заробляли в місцевому колгоспі "Мир". Між підрозділами колгоспу та учнями були тісні взаємозв’язки: учні допомагали в збиранні врожаю, відвідували виробничі підрозділи з концертами.

Профспілковий лідер Скальська А. М. створює кімнату емоційного розвантаження вчителів. Вона діє протягом 6-7 років. Колектив школи живе активним змістовним життям.

7 квітня 1995 року загальношкільні батьківські збори прийняли рішення звернутися до управління освіти Кіровоградського облвиконкому, голови Маловисківського райвиконкому, завідуючого Маловисківським районним відділом освіти з проханням відкрити на базі  коли школу I-III ступенів ( додаток 1).Рішенням Маловисківської районної ради №120263 в серпні 1996 року Олександрівська ЗШ I-II ступенів реорганізована в ЗШ I-III ступенів ( мал.10).

За 15 років Олександрівська ЗШ I-III ступенів випустила 136 учнів, з них 49 закінчили або навчаються у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Серед випускників школи чотири медалісти: Боліла Людмила Миколаївна (1997 рік), Ємельяненко Інна Олександрівна (2007 рік), Чернега Віолета Олегівна (2010 рік), Федорова Аліна Олександрівна (2010 рік)

Сьогодні в школі навчається 65 учнів. Навчання здійснює п’ятнадцять вчителів (див. мал.13). З них: з вищою освітою - одинадцять, з середньою спеціальною - чотири.

Костенко Людмила Іванівна нагороджена значком "Відмінник народної освіти УРСР" (нині вчитель – пенсіонер).

Три вчител: Бурченко Г. Л. ,  Березовська В. М., Ємельяненко С.М. мають звання "Старший вчитель".

У школі діє шкільний парламент. До його складу входить 9 учнів п’ятих – одинадцятих класів. У складі парламенту комісії: інформаційно-правова та комісія з питань спорту відпочинку та фінансів. Учні зміцнюють своє здоров’я у спортивних гуртках, які веде Снопков Олександр Вікторович. У школі проходять дні здоров’я (див. мал.14).

Маємо також свої невеличкі здобутки.

Учениця Соловйова Тетяна у 2010 – 2011 н. р. зайняла ІІІ місце у районному етапі  Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, у 2011 – 2012 н. р.  ІІ місце.

Цікаво і змістовно проводять вільний час і вчителі. На мал.16 ви можете побачити свято Калити.

 Щороку школа відкриває двері в широкий світ своїм дорослим дітям.