Грабова Альбіна
учениця 11-А класу
Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..
Грабовий С.Я.
вчитель
Злинської ЗШ № 1 І-ІІІ ст..
Школо, рідна школо!
Через твій поріг
Вийшли ми на простір
Осяйних доріг.
В.Бровченко
Час - це ріка, інколи спокійна,
інколи бурхлива, яка несе у небуття події, людські пристрасті, добрі і негожі
діла, залишаючи на березі поодинокі залишки суспільних явищ і людських
поривань, що здавались колись значними і величними. Так, час - це мірило
людських та суспільних цінностей, багато з них згодом змінюють своє значення та
ціну. І завжди поруч з цим невпинним та невблаганним плином байдужого до всього
часу - вдячна людська пам'ять.
У нашого народу здавна так ведеться
крізь віки, від роду і до роду, на майбутнє той лиш має право, хто минуле
панята народу”.
Я щаслива тим, що стала свідком
переходу в нове тисячоліття. Така можливість випадає не кожному. “У драмі
людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість”, - писала Ліна
Костенко. Та кожен повинен пам'ятати, що наші радості і біди, наш спокій і
неспокій входять яскравим рядком в літопис нашої країни. А так хочеться
зазирнути в глибінь років, щоб краще пізнати навколишній світ не для того, щоб
зникнути безвісною пилинкою. “Людина народжується, щоб лишити по собі слід
вічний”, - любив повторювати В.О.Сухомлинський. І такий яскравий слід в житті
кожної людини залишає рідна школа.
Школа! Як багато вона означає для
кожного з нас. Наша Злинська перша славна своїми традиціями, учнями, вчителями,
історією.
Злинська середня російська школа
(без номера, так вона називалась в період її створення) була до 1934 року
семирічною школою для дітей росіян та українців. В 1934-35 навчальному році
була реорганізована в середню школу з російською мовою викладання. До 1929 року
вона розміщувалася в будівлі бувшої міністерської (двокласної) школи, яка
знаходилась на тому місці, де зараз знаходяться будинки по провулку
Привокзальному сімей Яковлевих та Разіних. З іншого боку розташовані будинки по
провулку Л.Толстого сімей Письменних, Ходаковських та Новікових. Це була велика
красива садиба з фруктовим садом і широкою алеєю, на
якій були висаджені берези. Саме цією алеєю і з'єднувалися провулки
Привокзальний та Л.Толстого.
В центрі садиби розташовувалася
довга цегляна одноповерхова будівля з залізним дахом. Поряд була побудована
глиняна хатка - житло директора. Перед садибою був газон і величезна клумба, на
якій завжди висаджували квіти. Взагалі це було одне з самих красивих місць в
селі. В будівлі знаходилось шість класних кімнат і невеличка учительська. Площа
класних кімнат складала 30-36
кв. м . Уздовж всього будинку розташовувався коридор
шириною 2 м .
світло падало в класні кімнати з лівого боку і це було дуже зручно для учнів з
точки зору гігієнічних умов навчання.
В кінці 20-х років, коли у
населення виріс інтерес до освіти і радянський уряд видає постанову “Про
школу”, виникає необхідність у подальшому розвитку шкільної мережі. Тому за
рахунок державного бюджету в 1929 році було побудовано нове приміщення для
початкової школи. Саме з цього часу і починається історія моєї рідної школи. Це
була красива будівля, яка знаходилася в центрі села. Вона вміщувала в собі 4
класні кімнати, бібліотеку, учительську, кабінет директора, канцелярію, коридор
довжиною 40м і шириною 2,5 м ,
вхідний коридор - фойє і квартиру директора з кухнею і двома кімнатами.
Немає коментарів:
Дописати коментар